Ірина Антончик — графічна дизайнерка та викладачка з Луцька. У лютому жінка вийшла у фінал освітньо-грантової програми "ПочатокОсвітньо-грантову програму "Початок" утілила мережа центрів підтримки підприємців Дія.Бізнес за сприяння Міністерства цифрової трансформації України, Офісу з розвитку підприємництва та експорту за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні та уряду Японії." та стала переможницею серед 6 тисяч учасників.
Волинянка отримала фінансування у розмірі понад 300 тисяч гривень на розвиток свого садового центру.
Стимулом розвитку бізнесу став приліт ракети
Ідея займатися вирощуванням саджанців в 44-річної Ірини Антончик виникла, коли з Луцька переїхала у село Рованці Луцького району. Спочатку біля будинку садила картоплю, потім з чоловіком поставили теплицю, де стали пророщувати перші саджанці.
"Остаточним поштовхом, стимулом була ракета, що потрапила до підприємства у Луцьку, де працював мій чоловік. Ми зрозуміли, що потрібно далі якось рухатись, бо ми заходимо в такий стан — невідомості. Ми сконцентрувалися і почали шукати якусь додаткову фінансову підтримку, щоб запустити цей проєкт", — розповіла Ірина
Учасницею освітньо-грантової програми Ірина стала, коли вже мала у власності земельну ділянку біля дому, на яку з чоловіком провели світло та воду. А також облаштували теплицю та виростили перші 3 тисячі саджанців.
Каже, що програма "Початок" допомогла отримати нові структуровані знання. Вважає, що стати фавориткою програми їй вдалося завдяки своїй наполегливості та впевненості у тому, що робить.
"Вони відчували, оцей настрій чи настрой. Вони оцінили те, стільки шляху вже пройдено, скільки фінансів вкладено. Зрозуміли, що буде грантова підтримка чи не буде, але цей проєкт дійсно буде реалізований", — говорить власниця агробізнесу
Усі гроші гранту — на систему поливу
Усі отримані від держави гроші власниця агробізнесу планує витратити на автоматичну систему поливу рослин. Зараз, щоб усе полити — родина витрачає орієнтовно півтори години щодня.
Автоматичний полив, зі слів Ірини, буде підлаштовуватися під погодні умови та навіть під вологість ґрунту в горщиках.
"Ми дуже сподіваємося, що у середині травня ця система поливу буде повністю готова. Тому, що далі йде літо і треба, щоб цей полив був активний. Не так багато компаній, які займаються в Луцьку монтажем цього поливу. Каркас вже готовий, чекаємо, коли приїдуть і будуть монтувати", — мовить садівниця
На території садового центру, який займатиме 0,2 гектара, зараз росте орієнтовно 5 тисяч рослин, але цю кількість власниця планує збільшити вдвічі. Асортимент садового центру Ірини Антончик — це квітучі рослини та хвойні.
"Хочеться, щоб українське стало трендом"
Надалі садівниця планує вирощувати більше квітучих, бо вони у попиті, але, на відміну від хвойних, їх у Луцьку знайти складно.
Більшість посадкового матеріалу Ірина купує. Каже, що для неї принципово, щоб усі рослини були українського походження. Знайти такі непросто, тому Ірина Антончик шукає на території громади людей, які могли б вирощувати розсаду у себе біля дому.
"Зараз ми вирощуємо десь 30 відсотків власних рослин, а відсотків 60 ми беремо у постачальників. Мені дуже хочеться, щоб українці купували українське і це стало трендом. Бо в нас дуже родючі землі і працьовиті люди і я не розумію, чому ми не можемо самі вирощувати , — додає Ірина Антончик.
З гордістю садівниця розповідає про те, як їй вперше вдалося розмножити й виростити азалію. Тому, що квітка дуже вибаглива і вкорінювати її складно, бо в природі вона полюбляє кислі ґрунти.
Свій садовий центр Ірина називає сімейним, бо зараз усю роботу виконують удвох з чоловіком. Інколи батькам допомагають сини, які працюють в іншій сфері. Але до кінця року власниця бізнесу планує найняти двох працівників.
Безвідходне виробництво садового центру
Ірина Антончик розповідає, що співпрацює із виробником рулонних штор, в яких забирають відходи виробництва. Із залишків тканин жінка виготовляє мішечки, які використовують замість пластикових горшків.
"Ми не дозволяємо потрапити на звалище тому, що можна переробити й використати ще раз", — каже власниця садового центру.
Залишки рослинності, зі слів Ірини, утилізовують у компостні ями, а гілля спалюють у котлі й таким чином опалюють будинок.
Щодо того, куди збуватиме свої рослини, садівниця каже, що не переймається, бо вже має чимало клієнтів. У топі продажів — туї та троянди.
"Після війни треба буде відбудовувати інфраструктуру, але також і сади, парки, сквери. Вони теж будуть потребувати облаштування. Вирощувати рослини та продавати – це буде актуальним заняттям", — розмірковує Ірина Антончик.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
