Щороку 9 березня лучани та гості міста приходять до пам’ятника Тарасу Шевченку зі свої «Кобзарями». 82-річний Галік Курта приїхав вшанувати пам’ять Шевченка із села Городок Луцького району. Дідусь привіз із собою збірку Кобзаря 1954 року видання, який, розповідає, дістався йому від покійної мами. Біля пам’ятника у Луцьку чоловік цитує Шевченка.
Учасник заходу Галік Курта: "В нашому селі в кожній хаті була настільна книжка «Кобзар». Поезія чим мені дорога. Я був висланий на Сибір і в багатонаціональному гуртожитку ми жили. І був один татарин казанський зі мною зараз в школу ходив. І каже, ти знаєш Шевченка, я тобі розкажу, татарин казанський. "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле. Почорніло я від крові, за нашую волю…»
Лучанка Тетяна Мельничук гортає пожовклі сторінки Кобзаря 1947 року випуску. Розповідає, що ця настільна книга ще її мами, яка свого часу проживала на сході України.
Учасниця заходу Тетяна Мельничук: "Цей Кобзар знаходився у Попасній в Луганській області, де зараз ідуть бойові дії. По цьому Кобзарю я вчилася, згодом мої діти і онуки".
9 березня 25 років тому відбулося урочисте відкриття пам’ятника Тарасові у Луцьку, каже тодішній депутат Верховної Ради України Ростислав Чап’юк. Нині він прийшов із родинною реліквією, портретом Шевченка, який намалював його батько у 1931 році.
Учасник заходу Ростислав Чапюк: "Із того часу ми шануємо Шевченка, не дивлячись на ідеологічні та політичні бурі над Україною. Бо Шевченко вічний. Перший його пам’ятник збудований з будований у 19 році у місці Румни Сумської області. Я звідти дружину взяв".
За словами керівниця обласного навчально-методичного центру культури Волині Любові Рожнової в акції «Принесу з собою Кобзаря» взяло участь близько 70 волинян. Учасники заходу поклали квіти до пам’ятника Кобзареві у Луцьку.
У заходах з находи річниці з Дня народження Тараса Шевченка взяло участь більше двох сотень волинян, каже начальник управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції Волині Володимир Солоненко.
