У Луцьку 4 вересня попрощалися із військовослужбовцями Наталією Кулацькою та Ігорем Тимчуком.
Чин похорону відбувся у кафедральному соборі Святої Трійці.
Наталія Кулацька
36-річна Наталія Кулацька була родом із села Мемрик на Донеччині. До початку повномасштабної війни працювала у Покровську — у філії Донецького технічного університету.
Після початку повномасштабного вторгнення заклад переїхав до Луцька. Наталія працевлаштувалася у Луцькому національному технічному університеті, де освоїла фах психолога.
У січні 2026 року жінка пішла служити до Збройних сил України. 26 серпня вона загинула під час виконання обов'язків військової служби на Харківщині.
Колега Наталії Лариса розповіла, що жінка була розумною та мала власне бачення життя.
«Дуже розумна, була своя філософія. Вона дивилася на все життя. Вона не робила ніяких важких рішень. Вона все спрощувала. Але оце рішення — я навіть не знаю, як воно в неї з'явилося. Але я сподіваюсь, що воно того варте», — сказала колега.
Інша колега, Галина Лисенко, пригадує Наталію як сильну та цілеспрямовану людину. За її словами, жінка легко знаходила спільну мову зі студентами, вступниками та їхніми батьками.
«Навіть коли всі інші були вже втомлені, то вона знаходила в собі сили і гумор спілкуватися. Вона була захоплена вихованням доньки. Це була її найбільша радість», — розповіла Галина Лисенко.
Знайома загиблої Мар'яна говорить, що не знала про рішення Наталії піти захищати Україну.
«Я не знала, що вона пішла захищати нас. Хороша, спокійна жінка, добра. Складні життєві обставини, бо вони переїхали з Донеччини», — сказала жінка.
Ігор Тимчук
55-річний волинянин Ігор Тимчук загинув 23 квітня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині.
Світлина Ігора Тимчука, Луцьк, 4 вересня 2026 року
Знайомі та сусіди згадують його як добру, відповідальну та веселу людину. За словами куми Мирослави, Ігор був солдатом і захищав Україну зі зброєю в руках.
«Ігор — надзвичайно добра людина, дуже відповідальна. Завжди ми будемо пам'ятати його усміхненим і веселим. Остання розмова в нас була в лютому 2024 року. Він каже: "Щоб до тебе подзвонити, я виходив з окопу шість разів, але я додзвонився". І ні слова про те, що важко і страшно», — розповіла Мирослава.
Сусідка загиблого Наталія зазначила, що Ігор був патріотом і добровольцем пішов захищати Україну.
«Патріот своєї країни. Добровольцем пішов захищати наші домівки, щоб ми могли спати в своїх теплих ліжках», — сказала вона.
Після прощання у кафедральному соборі волиняни навколішки провели військовослужбовців в останню дорогу.
Наталію Кулацьку та Ігоря Тимчука поховали у секторі військових поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
