У Луцьку презентували книгу "Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022". У виданні — історії 11 українок про пережите під час війни.
Книжку видала громадська організація "Східноукраїнський центр громадських ініціатив", яка від початку війни документує грубі порушення прав людини, розповіла Суспільному одна зі співавторок Марина Супрун.
"Історії писали жінки з різних куточків України, різні за віком, за сферами діяльності. Для мене це було як терапевтичне письмо. Я дуже щаслива, що мала змогу виписати й зараз говорити про це все", — каже Марина Супрун.
Дівчина родом із села Ягідного на Чернігівщині, яке на початку війни окупували росіяни. Разом з односельцями місяць провела у підвалі школи. Додає: на вулицю випускали в трьох випадках.
"У туалет зранку по три людини, в іншому випадку у нас було два відра на 367 людей. Випускали, щоб наші військові побачили, що тут є цивільні, тому що база росіян розташовувалася у школі над нами. І коли померла від задухи сьома чи восьма людина", — розповідає вона.
Директорка ліцею із Харківщини Тетяна Товстокора розповіла про життя в окупації. Її рідне село Яковенкове було найпершим населеним пунктом, куди зайшли російські війська.
"Окупація — це життя без життя. Ти не маєш ніякого права. Ти снуєш просто. Без зв'язку. Без світла. В кого не було грошей, був голод. Страшний голод. Такого слова "хліб" не було", — каже Тетяна Товстокора.
Пояснила, писала свою історію окупації, тому що переконана, люди мають знати, що приносить російський "мир" на окуповані землі.
"Дітям у жодному разі на вулицю не можна. Хлопці всіх роздягали й шукали тату. Роздягали зовсім наголо. Дівчат взагалі не випускали, тому що не можна було", — додає вона.
Наголошує, що окупація стала для неї полоном, вигнанням з рідного будинку, села та з території України. Зараз Тетяна Товстокора повернулася у своє село і дякує ЗСУ, що може жити вдома.
Людмила Біленька в книзі розповідає про сина Романа, бійця добровольчого батальйону "Азов". Він перебуває у полоні 11 років.
"Чекала його дзвіночка три дні поспіль. У той час була оголошена тиша. Не можна було телефонувати із території, де проводилися воєнні дії. На жаль, 30-го числа ми побачили в інтернеті відео допиту командира сина. Я зрозуміла, що сталося найстрашніше", — пригадує Людмила Біленька.
Співавторка вважає, що варто, аби історія сина залишилася в пам'яті, адже він був одним із перших, хто вийшов на Майдан, щоб відстояти своє право як молодої людини.
"Ці історії дуже болючі. Захід був такий повчальний, серйозний, щоб наше суспільство не забувало про те, як у нас проходять наші події, те, як люди страждають", — каже відвідувач заходу Михайло Валько.
З жінками над книжкою працювала дитяча письменниця Слава Світова. Книгу "Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022" можна прочитати онлайн.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
