Старші мешканці селища Любешів на Волині цінують та намагаються дотримуватися стародавніх традицій, зокрема відбілювання полотна.
Про це Суспільному розповіла місцева мешканка Тетяна Подерня.
З її слів, у давні часи після того, як люди наткали полотна, починався процес відбілювання. Першим етапом була зола в жлукті*Жлукт — видовбана зі стовбура дерева чи із пня висока посудина, в якій золили білизну, полотно..
"У колоді продовбували дірочку, запихали її кілочком, туди складали все і пересипали золою. Тоді заливали цю золу кип’ятком і вона там лежала не один день. Тоді виймали з цього кілочка з-під низу, стікала та вода, що вибілювалася, і тоді витягали полотно", — пояснила Тетяна Подерня.
З полотном йшли до річки, у якій замочували тканину, а потім вибивали прачемПрач — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання. Має ручку і робочу поверхню, яка зазвичай була ребристою..
"Воно вибивається, то стає цупкіше і просочується водою. Ми його розстеляємо і ще раз вибілюємо так кілька разів. Силу в руках треба мати", — додала жінка.
Якщо не було прача, то виконували усю роботу вручну, каже вона. Замочування та вибивання тканини повторювали кілька разів.
"Тут ще багато таких старожилів, які ще цінують колишні традиції і час від часу дотримуються, зараз молодь може вже не так, а ми пам’ятаємо", — зазначила Тетяна Подерня.
Вона додала, що звичаї є закладеним кодом і доки про них пам’ятають люди, ніхто не може їх здолати.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
