На Волині, до кінця XX століття, до батьків переважно зверталися на "Ви". Зараз же ситуація зовсім інша — переважає звертання "ти".
Про мовні традиції Полісся Суспільному розповіла кандидатка філологічних наук, професорка кафедри історії та культури української мови Волинського національного університету (ВНУ) Світлана Богдан.
Згідно з почутим на експедиціях, під час яких викладачка проводила діалектологічну практикуДіалектологічна практика — це польовий етап навчання для студентів-філологів, спрямований на закріплення теоретичних знань з української діалектології та збір автентичного мовного матеріалу (діалектизмів, говірок, фразеологізмів) від носіїв мови. зі студентами, у давнину, передусім у селах, частіше у спілкуванні до батьків та дідуся і бабусі використовували звернення на "Ви". Утім це був не єдиний варіант звернення до старших родичів у родині.
"Вите" і "віте", "мама" чи "матуся"
Для говірок Полісся, замість "Ви" характерним було казати "вите" або ж "віте". Частково на цих землях й досі так говорять, каже Світлана Богдан.
Також у говірках деяких населених пунктів центральної Волині існувала форма "матусю". Її використовували саме до хрещеної матері. До рідної казали "мамо". Відповідно, так само говорили "тату" і "татусю".
"Для мене це колись було великим відкриттям. На моєму рідному західному Поліссі, у Шацькому районі, такого не спостерігалося, бо на хрещену казали "хрещонка"", — сказала викладачка.
Також розрізнялося звернення до бабусі. Якщо старша жінка особисто не приходилася родичкою мовцю, її називали "баба", а рідну — "бабуся" чи "бабуня".
Існував на поліссі і поділ на "тьотя", "тітка", "дядина" чи "дядинка". Як пояснила філологиня, близьких родичів називали "дядько" і "дядина", а якщо кровні зв'язки були віддаленіші, тоді кликали "тьотя" і "тітка". Проте, як зауважила Світлана Богдан, у Шацькому районі такої диференціації не було.
"Я думаю, що сьогодні навряд чи хтось із молодшого чи, навіть, мого покоління, вживає слово "дядино" , чи "дєдино" або "дєденко". Це вже пасивний словник у нашому мовленні”, — додала вона.
Коли до братів та сестер казали "Ви"
Якщо брат і сестра між собою кумувалися, то одразу переходили на "ви".
"Було незвично, коли тітонька моя, татова сестра, приходила у гості й зверталася: "Добрий день, куме-братику. Вите, що будете сьогодні робити?". І обов’язково казалося куме-братику", — розповіла філологиня.
Як правильно звертатися до батьків на "Ви" чи "ти"
"Кінець XX – початок XXI століття можна назвати часом динамічних змін. Форма називання на "ви" активно витіснила форма на "ти", — сказала Світлана Богдан.
Зі спостережень дослідниці, вибір варіанта звернення значною мірою залежить від традицій родини. Вона зауважує: "ти" зовсім не означає про зменшення рівня шанобливості між меншими й старшими членами родин, а можливість увиразнити тепліші взаємини.
"Мої респонденти, які кажуть "ти", пояснюють, що для них займенник "Ви" більшою мірою — відчуженість, а не наближення і ніжність взаємин в родинах", — пояснила Світлана Богдан.
Особистий погляд філологині
У родині Світлани Богдан, до покоління бабусь і дідусів казали на "Ви", іноді "віте" чи "вите".
"Також вживали гоноративну форму множини дієслів. Тобто, не "бабуся казала", а "бабуся казали". Це та архаїка, яка сьогодні збереглася тільки, у стереотипних весільних формулах: "Просили мама, просили тато…", — додала вона.
А ось у спілкуванні з мамою і з татом, філологиня завжди казала "ти". Хоча визнала, що однолітки до своїх батька-мати переважно казали "Ви".
"На певному етапі ми з мамою навіть обговорювали, наскільки доречно чи недоречно в середовищі нашого села використовувати таку форму, бо це було як виняткове явище", — поділилася професорка.
Світлана Богдан також пригадує, через це чула від інших зауваження, що недостатньо поважає старших, якщо каже до матері на “ти”.
"Основний аргумент на користь "ти" — твердження про звернення до Бога. Ми ж не кажемо "Отче наш, що ви є на небесах". А "Отче наш, що ти є на небесах". Отже, до найсакральніших адресатів ми використовуємо "ти"", — вважає вона.
Водночас зі слів професорки, в уснопоетичних, фольклорних текстах та у класичній літературі, де міжособистісні взаємини відображають дуже поважне вставлення до старших, частими були варіанти із займенником "ти".
Вона наголосила: єдиної правильної форми звертання до батьків не існує. Усе залежить від стосунків у родині та її традицій.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
