У Жидичині науковці досліджують пам'ятки поховальної культури, пов'язані з середньовічним Свято-Миколаївським монастирем та довколишніми поселеннями.
Про це Суспільному розповіла учасниця досліджень, старша наукова співробітниця відділу археології Інституту українознавства імені І. Крип'якевича Віра Гупало.
У роботі беруть участь група археологів з Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, Ужгородського національного університету, Львівської політехніки. Як пояснила Віра Гупало, вони займаються обстеженням предметів, які перед цим з могил дістали ентузіасти, коли впорядковували, вичищали від сміття підземелля.
"Крім праці у бібліотеках та архівах, неминучими є виїзди на самі пам’ятки. Здебільшого — це маловідомі чи слабо вивчені об’єкти, особливо, коли йдеться про підземелля, що слугували усипальницями для елітних верств населення. У цій ділянці ми часто виступаємо першовідкривачами″, — сказала Віра Гупало.
З її слів, серед обстежених культових споруд виділяється Свято-Миколаївський монастир в Жидичині. Його відвідали, щоб зробити заміри підземелля. Так з’ясували, що під долівкою молитовного залу знаходяться чотири гробівці-крипти. Ще одна, невідома досі погребальна комора, знаходиться під вівтарною частиною храму.
"Свого часу, коли ентузіасти впорядковували ті чотири комори, вичищали його від сміття, знайшли рештки поховань XVII-XVIII століття, пов’язані з тим періодом, коли храм функціонував як греко-католицька церква", — сказала археологиня.
Історикиня додала, що найімовірніше, це останки людей, які мали певні заслуги перед обителлю – фундатори, доброчинці. Наразі імена більшості з них невідомі, проте завдяки писемним свідченням можна припустити, що у криптах поховані представники шляхетського роду Боговитинів: Іван та дві Маруші, дружини Адама Чаплича та Януша Оборського.
″У похованнях в монастирських храмах годі сподіватися на дорогоцінності. Тут керувалися зовсім іншими міркуваннями, передусім покаянням і порятунком душі. Тому у таких похованнях ми знаходимо передусім предмети особистого благочестя: розаріїТрадиційні католицькі чотки, релігійні медальйони, натільні хрестики″, — зауважила археологиня.
Учасниця досліджень сказала, що відкриттям став невеличкий медальйон, привезений з Італії, з паломництва до містечка Нумана. Також науковці взяли на дослідження зразки покрівцівТканини, якими накривають церковне начиння та священні предмети., виконаних з оксамитової тканини, підшитої тонким шовком.
″По оксамиту нитками з чистого золота та срібла вигаптувані надзвичайно рідкісні сюжети — херувими, зображення крил яких займає усе поле покрівця. А самі покрівці клали на обличчя священнику у час його смерті, з ними його й хоронили, не знімаючи″, — пояснила Віра Гупало.
Також у Жидичині віднайшли три шкаплери — прямокутні мішечки, поєднані стрічками, які носили на грудях і плечах. Вони виконані з шовку та оксамиту, з вигаптуваним хрестом на Голгофі та мініатюрами знарядь Мук Христових.
″Їх власниками були членами релігійних шкаплерних братств, якими опікувалися чернечі ордени. Наявність шкаплера у померлого мала забезпечити заступництво Богородиці на Страшному суді. Це надзвичайно рідкісні речі. Через те, що виконані вони з тканини, у ґрунті майже не зберігаються″, — зазначила археологиня.
Віра Гупало додала, що артефакти потребують особливих заходів для їх збереження, консервації та реставрації, інакше вони будуть втрачені. Археологи займаються описом предметів, усі матеріали досліджень планують підготовити до наукової публікації.
Довідково: Робота триває з 2024 року в рамах проєкту ″Між Сходом і Заходом: фунеральна культура заходу України від ХІ до XVIII століття. Міждисциплінарний аналіз″. Він реалізується за підтримки Національного фонду досліджень України.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
