Сьогодні, 17 серпня, у Києві відбулося прощання із медикинею "Госпітальєрів" Олександрою Мулькевич, позивний "Майк". Дівчина загинула 14 серпня на Харківщині. Вона була в евакуаційній автівці, по якій влучили росіяни із fpv-дрона.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Прощання та поховання відбулося на Байковому кладовищі, оскільки Олександра Мулькевич була киянкою. Вшанувати пам'ять загиблої медикині прийшло близько сотні людей.
"Олександра встигла за 35 років зробити стільки гарних справ, скільки люди встигають зробити за все життя. Ті, хто прийшли сюди — нам всім сумно. У нас буде час сумувати. Зараз ми вшановуємо Олександру. І те, що вона встигла зробити. І якщо ми встигнемо щось зробити, ще щось для того, щоб в світі було більше дива — це найкращий наспосіб її вшанувати", — сказав чоловік Олександри Максим.
Чоловік Олександри також розповів, що за життя вона залишила посмертний лист, на випадок, якщо загине на фронті.
"Якщо дійде до того, що це доведеться зачитати, то знайте: більшого щастя немає для воїна, ніж померти в бою. Всі ми трохи воїни, хтось на полі бою, хтось бореться з корупцією, а хтось відновлює справедливість в судах, наші люди воюють з невиліковними хворобами, а вчені з гравітацією. Така ми войовнича нація. І дуже палка до свободи. Мені пощастило народитися в найкращий країні світу — Україні, і це країна, за яку честь померти. А ще краще за неї жити", — написала Мулькевич.
Один із знайомих Олександри Єгор розповів, що вона була дуже доброю людиною. Постійно опікувалася людьми пенсійного віку, бездомними тваринами, птахами із перебитими крилами. А ще — вона була донором.
"На початку своєї донорської кар'єри вона попросила друзів купити їй обтяжувачі на ноги для того, щоб хакнути систему. Тому що, якщо ти важеш менше 50 кг, ти не можеш здавати кров. Вона була зовсім маленька", — сказав Єгор.
Дарина знайома із Олександрою із 2021 року. Розповіла, що дівчина була дуже тендітною, веселою і водночас войовничою.
"Коли ми з нею зустрічалися в цивільному житті, вона завжди була дуже войовнича, але при цьому тендітна. Дуже любила жартувати і могла жартувати дуже по-чорному, але це було доречне завжди. І вона була, не дивчись те, що вона була супер тендітна така зовні, всередині величезне, любляче серце. І дуже характер такий яскравий і бойовий", — сказала Дарина.
Побратим Тім розповів, що коли дізнався, що Олександра їздить на ротації, то був дуже здивований. А потому виявилося, що вона ще і водійка пікапа та дефендера.
"Остання зустріч була випадковою на тій самій Харківщині, під час ротації 4 серпня. Просто збіг обставин, ми їхали повз, гадали, що десь тут працює її екіпаж. Намагалися вийти на зв'язок, мобільного зв'язку не було, побачили скрізь дощ її бус. Заїхали на каву, на чай, спілкувалися. Наша ротація закінчувалася, ми розказали особливості роботи. Саша, як завжди, зразу в гостинності. Основний жарт — чи не затриматися, чи не залишитись нам ще погостювати з дівчатами", — розказав Тім.
Він також зауважив, що Олександра завжди прагнула до якихось недосяжних ідеалів, недосяжних мрій, але в неї часто виходило їх реалізовувати. Також вона багату часу приділяла волонтерській роботі.
