Микола та Галина Лісевичі — єдині жителі в селі Мар'янівка Кропивницького району Кіровоградської області. До найближчого села, де є магазин та фельдшер — шість кілометрів.
Про це розповів Суспільному 73-річний Микола Лісевич.
За його словами, понад 30 років вони з дружиною живуть самі в селі. Є дві неасфальтовані дороги й під час дощу або снігу виїхати або заїхати неможливо. Якщо треба в крамницю, чоловік їздить трактором через поле.
"За понад 30 років нам ніхто не прогорнув дорогу від снігу грейдером. Маємо маленьке фермерське господарство, працюємо. Сіємо, прибираємо, продаємо — так і живемо. Господарство тримаємо — кури та качки".
У село подружжя переїхало з Кропивницького. Тоді, зі слів Миколи Лісевича, там жив один чоловік та через декілька місяців виїхав.
"Сараї були, ферма, тварин вже там не було. У 1991 році приїхали французи, хотіли організувати тут кооперативи із фермерів, як у Франції. Я на це повівся, але не склалося".
Подружжя має пасіку з 40 вуликів, розповіла Галина Лісевич.
"Приїхати, а нічого немає тут. Бджілки нас витягнули. Я займаюсь бджільництвом з 1986 року. Вже постаріла, мало вуликів лишилося, а раніше було багато".
Крім будинку подружжя Лісевичів, у селі не лишилось жодної будівлі, є тільки пам’ятник, розповів староста Родниківського старостинського округу Віктор Лаврусь.
"Була раніше вулиця, жили люди, по один і по інший бік, стояли будинки, до берега були городи. Поряд з пам'ятником була школа. Люди виїхали ближче до цивілізації — туди, де є школа, де їздить автобус, є транспортне сполучення".
За словами старости, у 1973 році у селі жили майже 200 людей, через шість років лишилось 14, а у 1990 році людей у селі не було.
"Це проблема всіх сіл, які розташовані далі від районних, обласних центрів. Зараз є проблема з усіма дорогами, з грошами".
Подружжя Лісевичів з села їхати не хочуть, кажуть, звикли. Мають трьох дітей, які живуть у місті й приїжджають допомагати батьками.
