Військовослужбовець кропивницького третього полку Сил спеціальних операцій імені Святослава Хороброго з позивним "Тиса" брав участь у спеціальних операціях, які впливали на хід бойових дій, має два ордени Богдана Хмельницького.
Суспільному боєць розповів, що брав участь в обороні Києва, боях під Харковом, на Запорізькому та Херсонському напрямках.
Перший орден Богдана Хмельницького отримав у 2022 році за те, що визначив координати противника в тилу. З міркувань безпеки голос бійця змінили.
(тут і далі пряма мова)
Будь-яка підготовка військовослужбовця третього полку Сил спеціальних операцій вимагає великої фізичної, ментальної, розумової підготовки до виконання таких складних завдань. Для того, щоб ефективно виконати завдання, потрібно залучити всі органи управління, які є в штабах: забезпечення, розвідка, логістика. Сума цих підготовчих елементів і забезпечує виконання завдання. Штаб забезпечив нас даними, ми з групою просунулись на 20 кілометрів у тил противника лісистою місцевістю. У групі тоді було шестеро бійців. Логістичні шляхи противника ми бачили як на долоні й змогли визначити місце розташування штабу, а саме антени, тому що штаб – це обов'язково зв'язок, координація дій військ на передній лінії. За допомогою визначення координат цих антен, куди спрямовані найбільші логістичні шляхи противника, ми знайшли це місце і передали координати у вищий штаб.
— Скільки тривала підготовка до такої операції?
Ми попередньо зробили п'ять виходів, розвідували маршрут нашого висування. Дійшли до певної водної переправи, яку нам також треба було подолати. Ми зрозуміли, що маршрут підходу є безпечним і нашим останнім ривком було подолання водної перешкоди, щоб дійти до найвищої точки тієї місцевості, звідки був ідеальний огляд місця нашої розвідки.
— Як це вплинуло на подальший хід бойових дій?
Ми звільнили ту територію, штаб знищили і наші війська просунулись вперед. Координацію порушили, війська противника змушені були відступити.
Є такі військові операції, про які взагалі не розказують. Це переважно ті, які виконують для впливу на вирішення стратегічних завдань.
Другий орден Богдана Хмельницького"Тиса" отримав за зупинку двох батальйонних тактичних груп російської армії, що мали намір оточити українські війська.
Та операція була дуже складною. Нас зняли з одного напрямку, перекинули на інший. Один день мали на доведення інформації. В той же день я відбув до штабів батальйонів для ознайомлення із загальною ситуацією на полі бою. На ранок, о 5:00, противник почав масовані просування для оточення наших сил. У мене тоді в підпорядкуванні була рота, до 50 бійців, і ми висунулись на рубежі виконання завдання.
Противник зробив димове маскування місцевості, до того ж був туман, і ми не бачили його дій. У цей час він підігнав певну кількість понтонних переправ — це такий своєрідний міст, через який починали на нашу територію переправляти техніку. Коли ми прийшли на пляж, на місце, де було десантування противника, де були кинуті понтони, знищили до 15 бойових машин різного класу. Зрозуміло, що не лише ми зупиняли, однак ми стали тією рушійною силою, яка повела за собою людей.
Завданням дружніх сил було дійти до певної лісистої місцевості, після чого виходили ми й зачищали, вибивали противника з їхнього плацдарму у воду, змушуючи його відступити. Але один з елементів дружнього підрозділу відмовився йти в атаку, пройти, зачистити до лісу, до того моменту, коли ми мали вступити в бій. Я бачив критичність ситуації, розумів: якщо зараз ми не вклинимося, то вся їхня рота, яка тоді йшла, вона просто відмовиться виконувати завдання. І я зі своїми хлопцями пішли туди, взяли під командування, під контроль всю ту масу людей і виконували завдання. Ми очолювали, вони йшли за нами. Ми просувалися, відбивали, зачищали пляж від противника і скидали його у воду. Успішно здійснили, після чого підірвали понтонні переправи і противник уже не мав змоги реалізувати свої дії.
— Чи достатньо було техніки та бойових засобів?
Застосування Сил спеціальних операцій, це зазвичай "тихо прийшов, тихо пішов": у нас мінімум техніки, вона виконує функцію доставки особового складу на поле бою. І вона нас доставила. Решту ми несли в руках, на собі: вибухівку, протитанкові засоби, озброєння, потрібне для знищення противника.
— В чому унікальність цієї операції?
Передусім це морально-психологічний чинник — те, що ми зупинили таку армаду елітних професійних військ, які наступали: дві батальйонно-тактичні групи налічують до півтори тисячі людей. І друге — ми не дали противнику зайти в наш тил.
Про поранення під Сєвєродонецьком на початку повномасштабного вторгнення
У Сєвєродонецьку ми виконували завдання з утримання певного рубежу. Коли я приїхав у штаб управління операцією, отримав завдання вибити противника з капітальної споруди в центрі міста. Я виїхав з командиром групи на дорозвідку місця проведення завдання. Ми провели дорозвідку, поспілкувалися з дружнім підрозділом. Дорозвідка в той момент проводилась пішим, по-бойовому. Ми пішки виходили за передній край наших сил, які тримали оборону, і шукали шляхи підходу, найбільш оптимальні, куди може проїхати техніка, куди можна провести особовий склад до наміченої цілі.
Спочатку дружня рота обороняла певний квартал. Ми з одного боку кварталу заглянули, чи можна пройти, проїхати технікою, з іншого боку. Я визначив місце, де буде просуватись моя рота. Побачив всю ситуацію, яка склалась, увалив рішення: будемо просуватись тут. Але повернувся назад, зрозумів, що варто записати на відео сам маршрут для того, аби потім пояснити командирам груп, які будуть вести свої колони, куди краще просуватись. І коли я вийшов, щоб зробити запис, побачив, як противник просувається в наш бік. 15 росіян зібралися штурмувати наші позиції.
Спостережний пост, який був за мною, чомусь мовчав, і кулемет на тій позиції не вів вогонь. Радіостанція теж мовчала. Я відправив свого командира групи, аби він попередив дружні війська, що противник перейшов в атаку. Єдиним рішенням було зупинити їх. Я почав відстрілюватись, один магазин відстріляв. Противник був частково знешкоджений, частково подавлений, почав ховатись у будівлі. І в момент, коли я змінював магазин, куля попала в ліву ногу, в район паху — пара сантиметрів від артерії. Я спочатку не зрозумів, що це було, подумав, що був вибух, але сам звук… Це був перелом кісток тазу після потрапляння кулі. Я зрозумів: якщо тут залишусь, мабуть вже не виживу, тому я зібрав всі свої сили і пішки почав відходити до дружніх сил, які вже у той момент розгорнулися в лінію та зайняли оборону.
Коли дійшов, почалась масивна кровотеча, тому для мене викликали евакуаційний транспорт. Командир групи взяв мене, переніс до місця евакуації і завантажив мене в машину. Але це був не наш автомобіль, а підрозділу, який був вогневою точкою і виходив для того, аби зупинити наступ противника. Так я вдруге поїхав на штурм.
Я сказав: "Хлопці, я поранений. Якщо ми не поспішимо, то я можу не дотягнути". А вони: "Треба відстріляти короб, тоді повернемося".
В коробці 50 патронів. Я так собі порахував їх. Вони відстріляли ці набої, частина падала на мене. Через те, що частково тіло в мене було голим я чув ці розжарені кулі, гільзи. Після того як відстрілялися, відвезли мене до моєї машини, якою я доїхав до стабілізаційного пункту.
— Міські бої потребують певних навиків. Як ви цьому вчитеся?
Бій в місті — це один з базових елементів, які відпрацьовують Сили спеціальних операцій. Це дуже складний вид бою, обагаторівневий. Тобто є верхні поверхи, є те, що перед тобою, і те, що під тобою. А зараз додаються ще й дрони. Відповідно, в цих чотирьох площинах мусиш постійно орієнтуватись: як правильно визирати з-за рогу, як займати позицію в будівлі. Все це вивчають у навчальних центрах Сил спеціальних операцій, а коли мобілізований або військовослужбовець потрапляє в полк, то разом з батальйонами або бойовими підрозділами проходить посилену підготовку безпосередньо в місцях покинутих будівель. Ми відпрацьовуємо, відточуємо кожен елемент до найменших деталей, адже зпротивник з кулеметом, штурмовик, снайпер, будь-хто. Це завжди небезпека.
— Третій полк Сил спеціальних операцій імені Святослава Хороброго також брав участь в обороні Києва, в боях під Харковом, на Запорізькому та Херсонському напрямках. Як це відбувалося?
Київщина: тоді я ще був командиром групи, ми брали участь у відбитті колони противника з 200 одиниць броньованої техніки, яка рухалась на Бровари — танки, БТРи. 72 бригада своїми засобами зупинила ці танки, ми атакували з флангів, зачищали. Коли противник розпорошився Київською областю, ми шукали колони по 10-20 одиниць техніки, знаходили та нейтралізовували.
Чернігівщина: тоді його вважали більш тиловим районом. Чернігів, Нова Басань, Стара Басань — ми функціонували в цих зонах.
Харківщина, Балаклія: на жаль, частина хлопців загинули тоді. Однак ми також брали участь в контрнаступальній операції на Харківщині.
Де ви не назвете гарячу точку — Бахмут, Авдіївка — третій полк імені Святослава Хороброго завжди грав ключову роль у цих операціях.
Згадую ще одну операцію після розбиття великої колони: вночі я з чотирма військовослужбовцями просунулися до центру села. Наш полк забезпечений усім необхідним — тепловізорами, приборами нічного бачення, тому ми вночі почуваємо себе як вдень, на відміну від противника, в якого таких засобів не було. Село: звичайно, тихо, окрім собак, які видають, що ми пересуваємось. Ми знали, що в центрі села сховалась група танків — п'ять ми знайшли, а росіяни спали. Ми по тих танках використали радянські ручні протитанкові гранатомети, жоден танк не підбили, але підняли всіх росіян, які сховалися в тому селі. Там ми, не вразивши жодної техніки, звільнили село, бо росіяни втекли.
— Чи є щось психологічно складне для військовослужбовців Сил спеціальних операцій?
Військовослужбовці Сил спеціальних операцій завжди стикаються з підвищеним стресом на полі бою. Завжди виникають ситуації, де кожен військовий має зробити вибір. І цей вибір важко дається і завжди впливає на твою психіку. Тому кулеметник ти чи ні — коли ти стоїш перед вибором: знищувати противника або ні — ти маєш цей вибір. Бо коли не маєш вибору, ти просто знищуєш, тому що від цього залежить твоє життя. А коли ти полюєш, коли ти нав'язуєш ініціативу, ти завжди маєш вибір. Інколи буває дуже важко ухвалювати ці рішення, а інколи, особливо з часом, ти виконуєш свою роботу як професіонал.
— Що для вас найскладніше?
Втрати особового складу. Передавати тіло рідним. Коли ти в людину вкладаєш час, а це роки, свою енергію, свій ресурс, ти з ним зближуєшся, це стає частиною тебе, тому втрати — це найважче на війні.
— Чи має спецпризначинець володіти додатковими навичками?
Найкращими навичками військовослужбовця Сил спеціальних операцій є кмітливість, хитрість, авантюризм, розум та фізична витривалість. Але найперше — це розум.
— Як долучитися до Сил спеціальних операцій?
До Третього полку Сил спеціальних операцій імені Святослава Хороброго можна долучитись через соцмережі: Instagram, Facebook, YouTube. Потрібні бажання, фізичне здоров'я та сміливість долучитись до нас.
— Коли закінчиться війна, ви залишитесь у війську?
На наступний день після закінчення цієї війни я буду готуватися до наступної. Як би це сумно не звучало. І готуватиму людей. Це покликання професійного військового.
