У Кропивницькому вшанували пам’ять жертв репресій радянського режиму в Україні. До пам’ятного знаку "Борцям за волю України – жертвам політичних репресій" представники обласної та міської влад, громадських організацій та духовенства поклали квіти. Це інформація від начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрія Райковича.
Щороку, у третю неділю травня, в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій.
Точна кількість жертв політрепресованих 1937-1938 років українців невідома, говорить кропивницький історик Сергій Мілютін.
"Якщо взяти тодішнє місто Кірово (нині сучасний Кропивницький), то значну частину серед репресованих складали німці, євреї, поляки та звичайно більшість населення – українці. Кіровоградська область виникла у 1939 році, тому більшість репресованих у 1937-1938 роках після арешту потрапляли до Одеси або Миколаєва, де їх розстрілювали. Депортації з території сучасної Кіровоградщини були. Пік припав на 1929-1931 роки. Депортували переважно в Сибір, північ Росії та до Казахстану".
Зі слів історика, серед репресованих можна згадати директора заводу "Червона Зірка" Михайла Бірюкова. Переслідувань також зазнала його дружина. Чоловіка звинуватили у тому, що він контрреволюціонер, а її, що не донесла на його буцімто діяльність. Усі політрепресовані були ні в чому не винні, всі справи проти людей сфабрикували. Вони нічого не планували проти дічючого режиму, жили мирним життя, більшість з них не виступали з критикою на адресу панівного режиму.
"Всі ті, хто мав якісь дисидентські погляди, були репресовані у 1929 по 1931 роки і в роки голодомору. Ті, кого репесували у 1937-1938 роках, це вже "залишки" тих людей, хто колись опирався, наприклад, у роки української революції. Серед них є велика кількість іноземців – це поляки та німці, бо на той момент Радянський союз мав дуже напружені стосунки з Німеччиною, де до влади прийшли нацисти, і з Польщею".
День пам'яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам'ятний день в Україні, який відзначають, відповідно до президентського указу від 21 травня 2007 року. За інформацією, опублікованою на сайті Українського інституту національної пам'яті, кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей розстріляли, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами комітету державної безпеки, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
"Великий терор" – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. За період "Великого терору" на території УРСР засудили 198918 людей, з яких майже дві третини – до розстрілу. Інших відправили до в`язниць та виправно-трудових таборів.
Одним з символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними – від 15 до понад 100 тисяч людей, закатованих під час допитів або розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД в Києві.
