Кропивницький втратив на війні з Росією чотирьох захисників. Це Андрій Грібенчук, Федір Коломойцев, Віктор Моргун і Віктор Каращук. З ними прощалися 29 квітня на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.
Про це розповів журналіст Суспільного, який був на похованні.
За інформацією заступниці начальниці управління культури міськради Нелі Чорної, Віктор Моргун народився 22 листопада 1985 року селі Созонівка на Кіровоградщині. Потім родина переїхала до Кропивницького. Після закінчення школи захисник працював будівельником і слюсарем.
"У січні 2023 року Віктор Моргун розпочав службу в 82-й Буковинській бригаді. Пройшов навчання у Німеччині. Того самого року його перевели до бойового підрозділу, де він став гранатометником десантно-штурмового відділення військової частини А 2582".
Віктор Моргун загинув 4 листопада 2023 року під час артилерійського обстрілу в районі села Вербове на Запоріжжі. Майже півтора року Віктор Моргун вважався зниклим безвісти, поки не підтвердилася смерть захисника.
У Віктора Моргуна залишилися мама, сестра, брати, дружина й племінники.
Федір Коломойцев народився 12 лютого 1986 року у місті Сіверськодонецьк Луганської області. Мав спеціальність техніка-механіка. У жовтні 2006 року розпочав строкову службу в армії на Дніпропетровщині. Після цього працював слюсарем-ремонтником на Сіверськодонецькому об’єднанні "АЗОТ". У квітні 2022 року захисник разом з родиною переїхав в Кіровоградську область, і тут його мобілізували до лав Збройних сил.
"Федір Коломойцев служив на посаді старшого стрільця — оператора стрілецького відділення військової частини А 7093. Брав участь у бойових діях на Херсонському, Донецькому та Харківському напрямках. Його відзначили нагрудним знаком "66-а окрема механізована бригада Сухопутних військ", нагородою 9-го окремого стрілецького батальйону", — розповіла Неля Чорна.
З 29 грудня 2023 року солдат Федір Коломойцев вважався зниклим безвісти. У квітні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. З'ясувалося, що він загинув біля села Лиман Перший на Харківщині.
У Федора Коломойцева залишилися мама, тато, сестра й племінник.
Андрій Грібенчук народився 31 січня 1984 року у Кропивницькому. Навчався в Одеській національній юридичній академії, працював слідчим районних прокуратур, юрисконсультом кропивницької філії "Укртелекому", обласного управління охорони водних біоресурсів і військової частини А0680.
З 2015 по 2019 рік був офіцером у третьому полку спеціального призначення. У 2016 році воював за Україну на Донеччині та Луганщині. За участь в АТО мав відзнаки Президента України й начальника Генерального Штабу. З 2020 року працював адвокатом і допомагав у судах військовим.
У червні 2024 року Андрія Грібенчука мобілізували до лав 154-ї бригади. З лютого 2025 року він служив у 28-й бригаді імені Лицарів Зимового Походу.
"Служив на посаді заступника командира роти радіоелектронної боротьби з психологічної підтримки персоналу військової частини А0666. За зразкове виконання службових обов`язків мав відзнаку командувача Сухопутних військ Збройних сил".
Андрій Грібенчук помер 20 квітня 2025 року у військовій частині біля міста Дружківка на Донеччині. У нього залишились мама, сестра та дві племінниці.
Віктор Каращук народився 18 липня 1989 року у селі Сасівка Компаніївської громади на Кіровоградщині. Після закінчення професійно-технічного училища працював за фахом — будівельником. У жовтні 2024 року пішов добровольцем до лав Збройних сил.
"Він служив на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу управління 3-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення. За бездоганну службу відзначений командуванням військової частини".
Віктор Каращук загинув 23 квітня 2025 року біля села Могриця на Сумщині. У захисника залишились тато, дружина, дві доньки й дві сестри.
