Житель Хмельниччини Володимир Вовчик після демобілізації повернувся на роботу до Подільського лісового офісу та вже двічі отримав підвищення.
Про це розповіли у Філії "Подільський лісовий офіс".
До повномасштабного вторгнення Володимир був у резерві 1 групи. Тож коли розпочалася війна, добровільно пішов у військкомат.
"До цього я служив у прикордонній службі, тож уже розумів, до чого йде діло… Потрапив у місцеву ТРО — 88-й батальйон 106-ї окремої бригади. Перші місяці були на місці, а в серпні у нас був перший виїзд на Донбас".
Воїн-лісівник був командиром відділення. Відповідав не лише за себе, а й за групу бійців. Коли розпочався Харківський контрнаступ, їхній підрозділ направили ближче до Ізюма. Потім був Бахмут.
"Коли сказали, що нас перекидають туди – ми розуміли, що це найстрашніше місце, куди можна було на той момент потрапити. Там один ти нічого не вартий, життя залежить від командної роботи. Нам вдалося її налагодити, і це було для мене, як для командира, надзвичайно важливо".
Підрозділ Володимира пройшов увесь фронт – зі сходу до півдня. У боротьбі за українські міста та села захисник втратив не одного товариша. Про це Володимир воліє не згадувати. Весною 2024 його бригада опинилася у Великій Новосілці на Донеччині. Саме там, під час боїв, Володимир дізнався про страшну звістку – на війні загинув його старший брат Дмитро, також воїн-лісівник із Шепетівщини.
"Брат теж був добровольцем, у перші дні війни поповнив лави ЗСУ. Але служили ми окремо. Оскільки він міг їздити на вантажному транспорті, то потрапив в автороту 10 гірсько-штурмової бригади. Під час одного із завдань поблизу Бахмута його не стало".
Після втрати брата Володимир демобілізувався. Повернувся у Понінківське лісництво, де за ним зберігалося робоче місце — посада лісника. Керівництво ж довірило йому нову роботу — помічника лісничого.
"Ця робота була мені знайома, адже після навчання в технікумі мене направили до Одеської області. Там, в Ананьївському лісгоспі, я пропрацював 14 років на аналогічній посаді".
Нещодавно після реорганізації Володимиру знову запропонували підвищення. Уже місяць лісівник працює інженером-таксатором у ланці по відводах філії "Подільський лісовий офіс". Роботи чимало, каже він, але найважливіше – правильно організувати весь процес.
"Ця посада мені до душі, бо ми постійно у лісі. Тут тиша і спокій, зовсім немає метушні, великої кількості людей. Якраз те, що мені зараз треба для релаксу, щоб трішки перезавантажитись".
Як демобілізований працівник, Володимир отримує 20% надбавки до зарплати, щорічну премію та додаткову відпустку.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
