Через Хмельниччину на велосипеді проїжджає 64-річний волонтер з Полтавщини Олександр Каніболоцький. Прямує до Ужгорода та дорогою збирає донати. Навесні, розповідає Суспільне Хмельницький, в іншому велотурі зібрав мільйон 600 тисяч гривень за десять днів. Купив за ті гроші обладнання, необхідне бійцям на Донецькому та Харківському напрямках. Разом з волонтерами завіз на передову. Як тільки повернувся — запланував наступну подорож. Вирушив у неї в День Незалежності.
У гумових капцях, з торбами на багажнику й рулі, на батьківському велосипеді, який зветься чи то "Україна", чи то "Десна", бо напис від часу стерся, колишній водій молоковоза, а тепер пенсіонер із селища Опішня Полтавської області кілометр за кілометром, місто за містом долає шлях у тисячу 140 кілометрів з Опішні через Пирятин, Бориспіль, Житомир, Хмельницький, Івано-Франківськ до Ужгорода. Вирушив, каже велосипедист-волонтер, у День Незалежності і в дорозі зустріне свою 65-ту осінь. Розповідає, що везе з собою:
"Ліки, тонометр обов'язково з собою завжди беру, ну і переодягатись — футболки, шорти, тому що трошки проїхав, і спина вже мокра, вже переодягаюся".
У Хмельницькому, говорить Олександр Каніболоцький, ночуватиме у волонтерів.
"Волонтери десь готують мені місце. А що там, на нічлігу, треба? Щоб помиться і все. А решту, їсти, придбаю", — каже чоловік.
За словами велосипедиста-волонтера, його громада зібрала для нього 10 тисяч гривень на десятиденну мандрівку, щоб чоловік міг купляти воду та їжу.
"Супи їм. Стараюся брати суп кожного дня, тому що в мене проблеми із жовчним і треба ріденьке їсти", — говорить пенсіонер.
Пан Олександр розповідає: подорож його — благодійна, на потреби ЗСУ, і вже не перша. Перед цією була навесні п'ятнадцятьма населеними пунктами Полтавської, Київської, Сумської областей. Із його слів, за ту подорож він зібрав мільйон 600 тисяч гривень та, каже, придбав за ці гроші безпілотники, РЕБи, прилади нічного бачення і з опішнянськими волонтерами повіз військовослужбовцям на передову. Показує прапор, який вони підписали йому із вдячністю.
Так я приїхав після того, як побачив і поспілкувався із хлопцями, ну просто душа болить. Хочеться їм допомагати, тому що всього катастрофічно не вистачає. Всього нехватка. І тих же безпілотників "мавіків". Ну приїхали відтіля, я й кажу: "Ні, мабуть, поїду, щось зберу", —говорить Олександр Каніболоцький.
Зі слів веловолонтера, благодійники кидають гроші на його банківські картки, реквізити є на його сторінці в Фейсбук. Каже, скільки збере донатів за цю мандрівку, не загадує, але на фронті потрібна кожна благодійна гривня.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
