Незрячі та слабозорі працівники виробничих цехів Хмельницького підприємства УТОС сьогодні вийшли колядувати: так вони збирають гроші на розвиток підприємства. Яке має борги в понад 200 тисяч гривень і призупинило виробничу діяльність 26 листопада. Відтоді майже 40 працівників перебувають у відпустках за власний рахунок, і частина їх вирішили вітати хмельничан з святами та збирати пожертви на відновлення роботи підприємства українського товариства сліпих.
Сьогодні близько десятка незрячих і слабозорих працівників Хмельницького підприємства УТОС колядують біля православного храму. У руках працівниці підприємства Олени Серветник-коробка для пожертв. Жінка каже: гроші - не для себе, а на розвиток підприємства УТОС.
"Там зараз дуже скрутні часи, дуже багато боргів…Ці гроші ми хочемо вкласти в якусь сировину, шоб в людей була хоч якась робота."
Світлана Ковтанюк на підприємстві заробляла в місяць в середньому тисячу гривень. Її пенсія з інвалідністю по зору 2 тисячі 400 гривень.
" В нас кожна копієчка дорога, і підприємство-це наше спілкування, бо ми більше нікуди не ходим."
Прочани виходять після служби та кидають у коробку хто скільки може.
Світлана Ковтонюк - " Я хочу всім подякувати, хто хоч якусь копійку давав!"
Працівник підприємства об`єднання громадян «Хмельницьке учбово-виробниче підприємство УТОС» Сергій Федорук розповідає: Шукав роботу деінде, коли на підприємстві УТОС почали боргувати зарплату, та не знайшов.
"Вони думають-якщо людина незряча чи з малим процентом зору, то має сидіти вдома, не виходити на вулицю…Ну нема нам роботи!"
говорить Андрій Мацицький
"Ми можем любу роботу робити, яка ручна-щоб тільки показали, і зможемо."
Лайф: колядують, прочани кладуть гроші в коробку.
Олена Серветник - "Ми ше не рахували, коли закінчим коляду, разом із нашою виконуючою обов’язки рішимо, куди вкласти ці гроші."
Із 26 листопада працівники підприємства УТОС у відпустці за власний рахунок. Де не можуть перебувати довше двох місяців. Надія Зарицька, яка погодилася виконувати обов’язки директора в грудні минулого року, каже: працівники вийдуть на роботу вчасно.
" Я планую, що вони вийдуть раніше на роботу. Я шукаю для них роботу. Шукаю підприємців, які прийдуть до нас як партнери або інвестори, які зможуть використати наші площі і надати роботу нашим працівникам."
Борг із зарплати працівникам виробничих цехів-понад 251 тисяча гривень за один місяць 18-го року та 5 місяців 19-го року. 60 тисяч погасили за рахунок орендної плати 12-ти орендарів, які платять 51 гривню за квадратних метр у приміщенні – розповідає Надія Зарицка. За її словами, на підприємстві є 140 квадратних метрів вільних площ, понад 200 квадратних метрів в гаражах. В одному з них-склад готової продукції: картонні швидкозшивачі, які коштують 4 гривні 50 копійок, та теки із зав’язками. Їхня вартість 5 гривень 80 копійок кожної. Продукції тут-каже Надія Зарицька-на майже 80 тисяч гривень. Та на неї немає покупців.
" Якщо ми погасимо заборгованість, і втримаємось хоча б на нульовому прибутку, то ми зможем подати в фонд соцзахисту пакет документів на закупівлю нового обладнання, щоб ми могли випускати продукцію конкурентноспроможну."
Сніжана Паюк, заступниця директора служби посередництва та примирення, куди восени звернулися працівники підприємства вирішувати трудовий спір з колишнім директором Сергієм Кириченком, каже: шанс уникнути ліквідації підприємства українського товариства сліпих є.
" Майновий стан гарний, оренда-можна знайти вихід."
Вимогу другого трудового арбітражу, засідання якого відбулося 6 грудня, виконуюча обов’язки директора виконує-каже Сніжана Паюк. Це рішення виплатити борги з зарплати найманим працівникам та звітувати про це кожного місяця.
