Олімпійський чемпіон з веслування на байдарках Сергій Нагорний народився і проживає у Хмельницькому. Свої золоту та срібну медалі виграв 1976 року в Монреалі, що у Канаді, де проходили XXI Олімпійські ігри.
Про розвиток веслувального спорту в Україні, і чому з початку повномасштабного вторгнення хотів продати свої олімпійські медалі Сергій Нагорний розповів Суспільне Хмельницький.
Як веслувальний спорт розвивається в Україні загалом і на Хмельниччині зокрема?
У виступах наших байдарочників та каноїстів були більш успішні роки, ніж цей. Наші дівчата не потрапили на Олімпіаду. У них був шанс, але вони не пройшли відбір. Якщо порівнювати в середньому по Україні, то наша команда входить у десятку.
Яка команда з веслувального спорту найпотужніша у світі?
Україна в середньому за Олімпіаду виборювала 1-2 золотих медалі. Каноїст з Одеси виграв останню ОлімпіадуXXXII Олімпіада проходила у Токіо 2021 року. У призерах була наша дівчинка. Це гарний результат. Серед успішних світових команд зараз багато країн: Нова Зеландія, Китай, Німеччина, Канада. Чому Україна не на перших позиціях? У нас хороші й талановиті люди, але умови не ті. Не вистачає сучасної бази та фінансування.
Президент Франції Емманюель Макрон нещодавно запропонував ввести "олімпійське перемир'я" на час Олімпіади-2024 для зупинки усіх світових воєнних конфліктів. Що б ви йому відповіли?
Спорт завжди був політикою. Ще президент США Джон Кеннеді говорив, що політику будуть робити польоти в космос і золоті медалі на Олімпійських іграх. Ми в такій ситуації, що нам не можна зупинятися воювати. Росія тільки й чекає якогось перепочинку, аби знову збільшити сили й вбивати наших цивільних та військових. Тому нам така пропозиція не підходить.
Ваш син добровольцем долучився до лав ЗСУ майже з початку повномасштабного вторгнення. Розкажіть про його бойовий шлях.
У березні 2022 року син сказав, що піде служити. Я схвалив його рішення. Я теж би пішов служити, але не підхожу за віком. Декілька разів приходив у військкомат, але щоразу мене відправляли додому. Спочатку син був на "САУшках" — це самохідна артилерійська установка. Потім вони зламались, снарядів не було, тому його відправили в піхоту. 20 місяців він служив на "нулі" — у Роботине Запорізької області. Отримав контузію, згодом йому робили операцію. Зараз син служить у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Чому ви були готові продати свої олімпійські медалі?
У військовій частині, де служив син, мене попросили допомогти придбати "мавіки". Вони коштували приблизно по три тисячі доларів. Таких грошей у мене не було, тому вирішив продати свої медалі. Подумав, що вони все одно висять, а так хоча б буде якась користь. Розумів, що "мавіки" — розхідний матеріал. Я зробив оголошення, але усе так склалось, що вдалось передати дрони для бригади сина без продажу медалей. Вони зараз у мене, певно, віддам їх у музей.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ви у соцмережі звернулися до жителів Росії, яких добре знали, які були разом з вами у складі збірної СРСР. Чому прийняли таке рішення і на який результат сподівались?
Моя мама з Уралу, по її лінії там залишилось багато родичів. Крім того, мав друзів у Москві. Я був наївним чоловіком, думав, що з людьми, яких знав, ще можна якось розмовляти, тому записав відеозвернення, де закликав зупинити війну. Але це не дало ніякого результату, окрім агресії. Тому зараз я ні з ким з тих людей не підтримую зв'язків.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
