Два роки переховувала невістку-єврейку в штольні від нацистів жителька села Баранівка Ярмолинецької тергромади Фросина Чорна. У 1941 році, коли в Баранівку вдерлися німці, через якийсь час до села долинули чутки, що в Дунаївцях і Ярмолинцях почалися облави на євреїв. От тоді місцеві і почали переховувати рідних та знайомих, аби врятувати їм життя.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла у День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, бібліотекарка з Баранівки Євгенія Залецька.
Жінка каже, ця історія є в книзі спогадів українців про Другу світову війну. З її слів, тоді в селі переховували вчительку Софію Глузман, яка викладала в неї математику.
"Свекруха тоді їй сказала, коли чутки ці пішли: "Соню, треба щось робити, ховатися". Софія Борисівна каже: "Куди я можу ховатися, що я німцям зробила поганого, що я мушу ховатися?». Вона каже: "Не знаю, куди маєш ховатися. Під землю", — переповідає Євгенія Залецька.
У тій же Баранівці живе Іван Чорний, онук Фросини Чорної. Чоловік показує штольню, у якій його бабуся ховала свою невістку Софію Глузман:
"У цій штольні вона переховувалася. Я ще пам’ятаю, коли тут був отвір, звірі жили. А вже зараз усе обсипалося. Ось тут був вхід, там була стежка догори".
Іван народився після смерті бабусі. Про це місце в лісі, каже, дізнався від батька.
"Переховувалися, йшли між городами, стежками, вночі. Усі пори року батько тут ходив. В одній руці у нього був пакунок з їжею, а другу він весь час тримав попереду, бо були кущі, як зараз".
У штольні Софію Глузман переховували два роки.
"Бабуся ходила з нею ночувати, на день бігла в село, коли не виходило щось, батько носив їм їсти ночами", — розповідає Іван.
Чоловік пригадує, після війни тітка часто навідувалася до них.
"Вони з батьком згадували ті часи, як їй доводилося там цілодобово сидіти. І те, що коли приходив батько, то виводив її прогулятися, щоб розім’яти ноги, бо там весь час потрібно було сидіти, ще й тихо сидіти. Але вночі вийдуть, і це ж недовго, походили трохи, він її сюди заводив, і баба так само. Це дуже важко було", — ділиться спогадами Іван Чорний.
Неподалік показує ще одну штольню.
"Ця штольня така сама, як та, але тут ще зберігся вхід. Вони не входять далі в землю, вони йдуть горизонтально, більше 200 метрів. Розказували колись старі люди, навіть за ліс туди аж під поля виходили», — говорить Іван.
Історії жителів Ярмолинецької громади, які переховували євреїв під час Другої світової війни, досліджує директорка Ярмолинецької центральної бібліотеки Олена Слободян. Розповіла, спілкується з людьми та вивчає історичні документи. З її слів, єврейські общини в нинішній Ярмолинецькій громаді з’явилися в 16 столітті. У 1939 році вони, зокрема, складали 60 відсотків жителів Ярмолинець.
"Коли прийшли до нас нацисти, в жовтні в Ярмолинцях вони створили гетто, і зганяли сюди всіх євреїв з Дунаєвеччини, Городоччини, частково з Хмельницького району, і наше населення бачило ті всі жахіття, і вони надавали допомогу, переховували", — розповідає Олена Слободян.
Результати досліджень разом із колегами з пошукової роботи вона планує об’єднати в одному виданні.
"Думаю, до жовтня, коли буде річниця Голокосту, саме, коли утворилося гетто на нашій території, ми вже опрацюємо і зробимо такий буклет", — говорить Олена Слободян.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
