Вечір пам’яті азовця Олексія Яніна відбувся сьогодні в Хмельницькому. Його дружина, Тамара Яніна, розповіла Суспільному: чоловіка, що загинув два роки тому в Маріуполі, поховати не змогла. Для неї, каже, важливо зберегти пам'ять про чоловіка-захисника та донести про нього більше світу.
Дружина загиблого азовця Тамара Яніна показує відео, яке чоловік з позивним "Індєєц" надсилав своєму трирічному сину Назару, перебуваючи в заблокованому росіянами Маріуполі. Саме в цей день, 7 квітня 2022 року, він загинув, перепливаючи човном річку Кальміус із побратимами. Російські війська випустили по човну дві ракети, розповідає його дружина Тамара Яніна. Один з ресторанів у Хмельницькому, який обрала для вечора пам’яті, говорить – невипадкове.
"Це – улюблений заклад Олексія. Ми сюди ходили кожного місяця, коли отримували його зарплату. Він вів свою родину в ресторан, бо робили колись його батьки. Його тато завжди водив маму до ресторану. І ми сюди з дитиною приходили, і вдвох. І він тут дуже любив стейки та м’ясні страви. І так сталося, що якраз куб із його зображенням на Алеї слави посунувся сюди. Тому що раніше його куб стояв трохи далі по Проскурівській, трохи ближче до Дитячого світу. І таким чином всі картки й пазли склалися".
На вході для гостей – його світлини, численні медалі за участь у змаганнях із бойових мистецтв, нагороди з війни, в якій Олексій брав участь із 2014 року у складі полку "Азов".
"Моя мета, щоб люди знали, ті 10, 20, 30 людей, які прийдуть, хто такий легендарний боєць, легендарного полку "Азов" Олексій Янін на позивний "Індєєц". Що він робив, яким був його життєвий і бойовий шлях. Мені дуже хочеться, щоб весь світ про нього знав, щоб весь світ розумів, хто це".
Згадує, Олексій поїхав до Маріуполя в ніч на 24 лютого останнім потягом, який туди йшов. І з залізничного вокзалу відразу ж побіг на бойові позиції. До загибелі служив снайпером-розвідником.
"Ми розпрощались так, що він повернеться. Я не запам’ятала, що він сказав. Але я запам’ятала його погляд, напевне, на все життя. Він був таким сумним, бо він нас залишає. І можливо він розумів, що залишає нас назавжди. Але він був повним оптимізму і піднесення. Бо їде мститися за друзів загиблих, він їде давати відсіч москалям, захищати землю".
На вечір пам’яті прийшли родини загиблих військовослужбовців з Хмельниччини. Дружина загиблого азовця Ірина Карась розповідає: її чоловік служив з Олексієм в одному підрозділі останні два роки до загибелі.
"Снайперське відділення – це одне із таких унікальних відділень, де в колі хлопці були настільки підібрані один до одного, що туди потрапити було дуже складно. І виживали в тому середовищі не всі. Сильні там залишалися надовго. І хлопці своєю витривалістю, своєю мужністю стояли до кінця".
Прийшла вшанувати пам'ять Олексія і мати двох азовців Надія Демчук. Її старший син Богдан загинув 29 квітня 2022 року в Маріуполі. Молодший Олег з часу виходу маріупольського гарнізону дотепер перебуває в полоні.
"Азовці для нас – це братерство між хлопцями. І це також перейшло на нас, рідних, це братерство. Я бачила, як Тамара підтримувала мою невістку Надійку із сином, коли вони приїхали з окупації. Ну вони не були в окупації, але на початках війни втекли до нас. І вона їх підтримала. І я вважаю, що й мій обов’язок – виявити повагу і прийти в цей день підтримати Тамару.
Тамара Яніна каже: вірить, що колись в цей день зможе приїхати й до звільненого Маріуполя. І прийти до річки Кальміус, на дні якої назавжди поховане тіло Олексія.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
