Триста двадцять одна дитина у Хмельницькій області перебуває у списку на всиновлення. З них близько ста – діти з інвалідністю. Ще майже 90 -діти старшого віку, які уже стали студентами вишів чи учнями професійних ліцеїв. Від початку року на Хмельниччині знайшли нові сім`ї 20 дітей.
Про це Суспільному розповіла начальниця служби в справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації Ніна Магур.
У селі Пільний Мукарів Дунаєвецького району мешкає родина Капріян. До них із подарунками приїхала голова громадського об`єднання «Хмельниччина без сиріт» Тетяна Воронцова. У родині шестеро дітей: 5 хлопців та дівчинка. Троє з них до цього часу перебували в санаторній школі. Це - два сезони, тобто, два навчальних роки. Мама Зоряна розповідає: віддала дітей в школу з цілодобовим перебуванням, бо хворіла. Та після лікування забрала хлопчиків додому. Обіцяє - назавжди.
«Не буду більше віддавати їх до інтернату.Як вони були в Плужному, я дуже сумувала, мені їх не вистачало», - каже багатодітна мама Зоряна Капріян.
Тетяна Воронцова розповідає: разом із іншими волонтерами взялися допомагати родинам, які забирають своїх дітей з державних установ додому.
«Це проект підтримки родин, діти яких перебували в інтернатах і повернулися в свої сім`ї. Таких родин, які погодилися повернути своїх дітей з інтернату, наразі є вісім», - розповідає голова громадського об`єднання «Хмельниччина без сиріт» Тетяна Воронова.
Директор Плужнянської санаторної школи Валентин Климчук каже: це, мабуть, перший такий випадок в його практиці, коли дітей з інтернату забрали в рідну сім’ю.
«Випадків, щоб батьки були незадоволені, не було. Було, що батьки переїжджали до Києва чи інших місць, то тоді забирали дітей, а так – це вперше», - каже директор Плужнянської санаторної школи Хмельницької обласної ради Валентин Климчук.
Тетяна Воронцова вважає: нічого важливішого від родини для дітей немає.
«Бути в сім`ї - найважливіша потреба дитини. Бо коли відчуваєш батьківську турботу, любов, розумієш, що є сім`я, є коріння, і це тебе захистить», - говорить Тетяна Воронцова.
Погоджується з цим і начальниця служби в справах дітей Хмельницької ОДА Ніна Магур.
«З сім`ї дитина виходить зовсім інша, ніж з закладу», - додає чиновниця.
У будинку сімейного типу в Дунаївцях мешкає подружжя Кметюків та їхні діти: Іван, Діана, Настя, Денис, Ігор, Соломія, Анжеліка, Максим. Найстарша дочка живе окремо, 20-річний син служить у війську.
«У нас зараз є восьмеро дітей шкільного віку та двоє повнолітніх», - каже Ірина Кметюк.
Біологічних дітей в Ірини та Павла двоє. Решту вони взяли з дитячих будинків шість років тому.
«У нас дружна сім’я. І я дуже задоволена, що діти мене люблять і поважають, вони відчувають з мого боку те саме», - додає мама Ірина.
Живуть діти по двоє в кімнаті, самі прибирають свої помешкання та чергують на кухні. Сьогодні чергова Настя - вона миє посуд після обіду.
Тато Павло навчає хлопців всьому, що вміє сам.
«Найперше - велосипеди. Вони їх ремонтують, потім ламають, катаються. В хлопців є тяга до техніки», - розповідає Павло.
Він каже: рішення створити будинок сімейного типу приймали спільно. Ініціатором була дружина.
«Я займалася з залежними людьми. І відвідуючи їхні сім`ї, бачачи дітей, які там знаходяться, і які потім потрапляли в інтернати, я мріяла їм якось допомогти», - пояснює Ірина.
У всіх прийомних дітей є батьки, яких позбавили батьківських прав. Ірина й Павло кажуть: намагаються підтримувати з біологічними батьками зв'язок. Як і з повнолітніми дітьми.
«Ми зізвонюємось, вони приїжджають до нас в гості, ми продовжуємо бути однією сім`єю. В нас є дочка одружена, живе в Запоріжжі, але недавно з чоловіком приїжджали», - каже жінка.
Ірина і Павло дітей не усиновляли. За законом, вони мають дати їм домівку й виховання до повноліття. Та сюди ж повернеться після служби в армії прийомний син Роман - каже мама Ірина. Адже свого житла в нього ще немає, а цей дім став його рідною домівкою.
Усиновлення - дещо інше, аніж прийомна сімя, каже Ніна Магур. За її словами, усиновляти дітей мають право не всі. В законі є виписані вимоги.
«Усиновлюють дітей люди, які хочуть зробити іншу дитину щасливою. За статусом це люди, які, відповідно до законодавства, повинні мати дохід, житло, бажання і гарний стан здоров`я», - каже начальниця служби в справах дітей Хмельницької облдержадміністрації Ніна Магур.
За словами Ніни Магур, в області є близько восьмиста сімей, які усиновили дітей. Цього року створено три прийомні сім`ї, в які влаштовано дев’ятеро дітей, а у вже діючі будинки сімейного типу довлаштовано семеро дітей.
«З сім`ї дитина виходить зовсім інша, ніж з інтернатного закладу. Добре, якщо батьки не залишають своїх дітей. Це найкраще», - каже Ніна Магур.
Чиновниця додає: випадки, коли батьки беруть на усиновлення дітей, а потім повертають, в нашій області - рідкість. З її слів, наразі є одна така справа - про позбавлення батьківських прав подружжя, котре всиновило дітей з Житомирської області, а після двох з половиною років вирішило повернути дітей в державний заклад, де вони, каже Ніна Магур, наразі й перебувають. Справа про неналежне виконання батьківських обов’язків знаходиться на розгляді в Ярмолинецькому суді.
Читайте також
У соцмережах за два місяці назбирали на будинок для багатодітної родини з Хмельниччини
Сім дівчат і дев'ять хлопців: у Хмельницькому мати-героїня народила 16-ту дитину
На Хмельниччині усі дитячі санаторії планують зробити сезонними
