Пів сотні матерів, дружин, сестер, подруг військовополонених долучилися до автопробігу містами України. Вони їдуть від міста до міста, ночують в хостелах та надіються, що їх почують і не залишать сам на сам із бідою. Сьогодні така акція відбувалася у Хмельницькому.
Наших дітей наче й не існує, каже мати військовополоненого Інна Тютюн із міста Суми. За її словами, кілька місяців уже не було жодних обмінів полоненими з Росією, і ніхто з матерів, дружин, сестер чи братів не впевнений, що їхні рідні не закатовані та повернуться додому.
"Після того, як їх вивезли до РФ, зв'язок перервався. Ні Червоний хрест, ні оці ООНівці, ніхто нічим не може допомогти. Наших дітей як і не існує", — говорить жінка.
У кожному місті родичі військовополонених проводять акції. У Хмельницькому мітинг відбувся сьогодні в середмісті. За словами організаторки з громадської організації "Волю захисникам Маріуполя" Анни Пажери, автопробіг розпочався та закінчиться в Києві. За кілька днів учасники мають відвідати десять міст України.
"Я сама з Одеси, але тут зібралися люди з усіх міст України. Ми влаштовуємо автопробіг для того, щоб нагадати нашій країні, нагадати міжнародним організаціям про те, що наші рідні перебувають в полоні от уже близько півтора року. Вони обороняли місто Маріуполь і зараз про них якось так уже і не згадують", — пояснює Анна Пажера.
"Сина нічим же ж не можна замінити. Своє дитя не можна замінити ніким і нічим. І тому ми будемо ходити, ми будемо набридати, ми будемо весь час нагадувати про те, що наші діти там. Нам нічого в цьому житті не потрібно, крім наших дітей", — розповідає Інна Тютюн.
Жителька Маріуполя Євгенія, яка наразі живе в Одесі, розповідає: в травні минулого року з військової частини повідомили, що її чоловік Олександр загинув. А в листопаді, після обміну полоненими, жінка дізналася, що її Олександр після перебування в Оленівці його перевезли в Горлівку. Відтоді, каже, добивається його повернення.
"Я б’юся, добиваюся обмінів, я б’юся за те, щоб він повернувся. Я навіть не знаю, де він перебуває", — каже жінка.
Надія Шевченко з Житомирської області каже: її звуть матір’ю всіх строковиків, бо строковиком потрапив у полон її син Олександр, і вона виходить на акції за всіх дітей.
"Вони всі виходили з "Азовсталі" за наказом головнокомандувача зберегти життя. Перед виходом 18.05, він передзвонив, сказав: "Мама, все буде добре. Чекай мене, я скоро повернусь. Вір, чекай". 18 жовтня буде рік і п’ять місяців, як мій син перебуває в полоні. У ворожому полоні йому виповнився 21 рік", — каже Надія Шевченко.
Надія каже: доєднується до кожного заходу на підтримку полонених.
"Наш син безпосередньо перебуває в місті Горлівка, місто знаходиться на межі з війною. Вони прикриваються нашими дітьми, ми переживаємо, щоб це не була друга Оленівка. Той теракт жахливий. Досі деякі не знають, що з їхніми дітьми, що з їхніми чоловіками, братами, сестрами, які були в тому двохсотому бараці, який розбомбили", — розповідає жінка.
До акції долучилися й матері та дружини військовополонених, які зараз живуть у Хмельницькому.
"Це було дуже важливо для мене. Ми кричимо про наш біль, щоб всі почули про те, що нам потрібно повернути їх якнайшвидше", — каже дружина військовополоненого Вікторія.
Родичі військовополонених вирушили в автопробіг хто своїм транспортом, хто автобусом, наданим організацією "Я — Маріуполь".
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
