Перейти до основного змісту
"Тата відправили на небо для виконання бойового завдання". Історія хмельницької родини загиблого "азовця"

"Тата відправили на небо для виконання бойового завдання". Історія хмельницької родини загиблого "азовця"

"Тата відправили на небо для виконання бойового завдання". Історія хмельницької родини загиблого "азовця"
На фото родина Яніних. Фото: Тамара Яніна

"Тата відправили на небо для виконання бойового завдання", — так про загибель батька на війні трирічному сину у квітні минулого року, розповіла хмельничанка Тамара Яніна. Нині, дитина приходить на Алею Героїв, аби з ним поспілкуватися. Історію родини "азовця" Олексія Яніна — читайте у матеріалі Суспільного Хмельницький.

Чотирирічний хмельничанин Назарій обіймає куб з портретом свого батька на Алеї Героїв — "азовця" — Олексія Яніна. Обіймаючи куб з портретом хлопчик каже: "Привіт, тато, ми так давно не приходили".

Тамара Яніна розповідає про сина, який, за її словами, є копією свого батька: "У нього такі самі круглі очі, і цей носик, і губки, він дуже вдався до чоловіка, і статурою він такий худорлявий, довгов’язий".

Чотирирічний Назарій обіймає куб з портретом свого батька Олексія Яніна на Алеї Героїв.
Чотирирічний Назарій обіймає куб з портретом свого батька Олексія Яніна на Алеї Героїв. Фото: Тамара Яніна

З батьком Назарія Тамара розповіла, познайомилися у 2017 році. Того ж року прийняла від нього пропозицію і вийшла заміж.

"23 серпня 2017 року ми розписалися. Вінчалися в Запоріжжі, на острові Хортиця за старослов’янським обрядом, нас вінчав справжній волхв, і дуже була грана церемонія. Я була в старовинному народному вбранні, чоловік був у сорочці, вишитій мною", — пригадує Тамара.

Через рік подружжя дізналося про майбутнє поповнення в родині, каже Тамара: "Коли я завагітніла, то ми зраділи й втішилися. Чим більший був термін вагітності, тим більше я чекала сина. Коли дитина рухається, ти розумієш, що в тобі вже є жива людинка, і ми дуже чекали з ним зустрічі, коли ж він уже з’явиться на світ".

Народжувала, каже Тамара, разом із чоловіком: "Чоловік був присутній на пологах, і дуже мені допомагав. Він перерізав пуповину, він фактично його прийняв у цей світ, зустрів".

Вінчались Олексій і Тамара на острові Хортиця.
Вінчались Олексій і Тамара на острові Хортиця. Фото: Тамара Яніна

Батько Назарія — Олексій Янін — родом із Запоріжжя, захоплювався спортом і був чемпіоном світу з тайського боксу. На захист України, за словами Тамари Яніної, став у 2014 році. Повномасштабне російське вторгнення зустрів у складі "Азову" в Маріуполі.

"Він 23 лютого сів на потяг і поїхав до Маріуполя, і це був останній день, коли я його бачила", — каже Тамара.

На зв'язок із родиною, за словами Тамара, чоловік виходив до 7 квітня 2022 року.

"Яка б не була жахлива і складна ситуація в Маріуполі, він не на краплиночку не дав мені сумніву в тому, наприклад, що він повернеться, чи в тому, що ми ще побачимося, він мені не давав приводу для тривоги. Він все одно казав, я до вас повернуся, я зроблю все, щоб до вас приїхати, щоб ми були родиною, щоб усе було, як завжди, як колись", — говорить Тамара Яніна.

На фото Олексій разом з сином.
На фото Олексій разом з сином. Фото: Тамара Яніна

9 квітня Тамара Яніна отримала звістку про загибель Олексія. Говорить, за яких обставин 7 квітня, його не стало: "Вони перепливали з берега з боку "Азовсталі" на протилежний берег. Човен був повен боєкомплектів, тому що вони пливли на бойове завдання замінувати деякі позиції. По них перший раз з мосту річки Кальміус випустили протитанкову ракету, він по них не потрапив, і хлопці з позиції з берега викликають хлопця на човні, і він їм ще звітує, що по ним не потрапили, потім випустили другу ракету і хлопці з позиції "Азовсталі" бачать вибух на морі, вони викликають цього хлопця по рації, і він уже не відповів, от і все, ніхто не приплив. Вони просто як розчинилися".

Попрощатися з чоловіком і поховати його Тамара Яніна не змогла: "Мені цілий рік пішов на те, щоб змиритися з тим, що могили не буде, я його не знайду, і приходити не буде куди".

На фото Олексій Янін.
На фото Олексій Янін. Фото: Тамара Яніна

Найважче каже, було розповісти сину про смерть батька: "Я придумала таку казку йому: "Нашому татові дали дуже важливе бойове завдання, його відправили на небо, він буде звідти вбивати москалів, які на нас нападають, у нього великі білі крила, і він буде цими крилами нас захищати. Але він на жаль не зможе до нас прилетіти, тому що він зайнятий роботою". Він розуміє одне, що тато до нього більше ніколи не прийде".

Коли буває у центрі міста, каже Тамара, Алею Героїв не оминає жодного разу. З сином, розповіла, приходить, коли в нього з’являється така потреба.

"Син каже: "Я хочу до тата, до живого". Я кажу, ми не можемо поїхати до живого тата, поїхали на куби. І це 10 вечора, я саджу його в автівку, ми їдемо сюди на куби, іншого вибору немає. Ми прийшли, посиділи тут біля тата, посумували, він собі трошки заспокоївся, коли він каже: "Добре, ми йдемо", тоді ми і йдемо. Сьогодні вранці він прокинувся і знову хоче на куби, це означає, що ми вечері сюди поїдемо", — говорить Тамара Яніна.

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.

Топ дня
Вибір редакції
На початок