Під час воєнного стану полювання заборонено, але, як і раніше, ведеться облік диких тварин. Як вони себе почувають, відколи не чують і не бачать мисливців? Чим займаються ті, хто опікується дикими тваринами? Про все це Суспільному Хмельницький розповів Віталій Красов, заступник начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового і мисливського господарства.
Коли востаннє рахували диких тварин?
Облік мисливських тварин проводиться два рази на рік. Першими обліковуються хутрові й парнокопитні звірі. Рахуємо ми їх здебільшого взимку — кінець січня-лютий. Зараз проходить облік пернатої, водно-болотної мисливської, польової дичини на території не тільки Хмельницької області, але й взагалі на території України.
Хто цим займається? Скільки людей залучено?
Це залежить від площі мисливських угідь. Але якщо брати зону відповідальності Південно-Західного міжрегіонального управління, то у нас на території трьох областей — Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької — є 79 користувачів мисливських угідь, в яких працювало близько 450 людей. Але під час проведення обліку залучається більше працівників, тому що треба дослідити великі площі мисливських угідь. Також залучаються громадські організації, громадяни, мисливці. Потім отримані дані зводяться і вже приймаються відповідні рішення, чи дозволяє чисельність проводити полювання, чи ні.
Для чого проводиться підрахунок диких тварин?
Це потрібно для ведення мисливського господарства. Мисливські господарства створюються для того, щоб дати можливість людям полювати. Але взагалі облік здійснюється також для ведення державного кадастру мисливських тварин. Обрахування чисельності на території всієї України потрібне для державної статистичної звітності, яка подається до державних органів. Далі — наукові організації й установи використовують ці дані для досліджень, для проведення певної своєї роботи.
Яка похибка у цих підрахунках?
Якщо взяти територію трьох областей, то площа мисливських угідь складає понад 2 мільйонів 800 тисяч гектарів. Територія Хмельницької області, зокрема, складає 1 мільйон 450 тисяч гектарів і провести на всій території облік неможливо. Тому облік проводиться на певній території, приблизно на 30%. Результат залежить від користувача мисливських угідь і від тих людей, які беруть участь в обліку. Тому що можна вибрати кращі угіддя, можна вибрати гірші угіддя. Взагалі має бути середній результат, тобто мають бути і кращі, і трішки гірші угіддя. Потім ще під час сезону полювання проводиться облік добутої дичини й порівнюється з наданими раніше результатами обліку. Якщо користувач сказав, що в нього досить багато певного виду дичини, а добуто її було непропорційно мало, то виникають певні сумніви. У такому разі при проведенні обліку більше уваги приділяється саме цьому користувачу.
Порахували диких тварин. І яка зараз тенденція?
Скажімо так: чисельність мисливських тварин довоєнного періоду збільшувалася, але незначними темпами. Але враховуючи те, що у 2022 році полювання не проводилось, зараз відсоток збільшився. Якщо говорити про оленя, то у нас збільшення відбулося на 30%, хоча поголів’я оленя на території трьох областей досить незначне — 89.
Які види оленів є в нашій області?
Є два види оленів. Зараз я говорю про оленя благородного. Фактично 95% поголів’я цього оленя є в Чернівецькій області. Декілька тварин з метою їх подальшого розселення, розведення ще у 2022 році було завезено на Шепетівщину. У вольєрне господарство запущено було шість голів. Минулого року мали три голови приплоду. Вольєр створений для того, щоб розвивати, збільшувати чисельність і поступово випускати тварин в угіддя.
Крім оленів, кількість яких ще тварин зросла?
Насамперед — копитні тварини. У нас на сьогодні на території трьох областей є зубри. В Чернівецькій області, згідно з даними обліку, є 54 зубри. Там створений досить великий вольєр площею 80 гектарів, де утримується маточне поголів'я, генетичне поголів'я і до трирічного віку утримують молодняк, далі випускають його на територію угідь.
Чи є лосі на Хмельниччині?
Що стосується лосів, то тут ситуація трішки інакша. Якщо порівняти три області, то саме Хмельниччина має хоч і незначну кількість, але на території області є 89 лосів з 96 голів загальної кількості. Це 92%. Це північні райони нашої області — Шепетівка, Славута, Полонне, Ізяслав. Там більше у нас такі ліси поліської зони, і саме там живуть лосі. Вони дійсно там перебувають під охороною. Раніше було дві кримінальні справи, наші працівники виявили незаконне добування лосів. Порушники понесли покарання.
Щодо чисельності кабана?
Впродовж останніх років вона трималася у межах мінімально допустимої. Зважте: на 20% на сьогодні збільшилася їх кількість, і вже кабани починають шкодити підсобним господарствам. У нас за останній місяць було звернення з двох територіальних громад Хмельницької області, де кабани шкодили на прилеглих до населених пунктів земельних ділянках, на яких вирощуються сільськогосподарські культури — кабани їх поїдали. Врегулювати це питання досить складно, тому що обов'язки користувачів — відтворювати поголів’я і давати можливість проведення полювання, а не стояти й відганяти тварин. Є спеціальні розрахунки по мисливському господарству, де визначається оптимальна чисельність певних видів мисливських тварин на території, які не шкодять. Так само й у лісовому господарстві. Ми ведемо цей напрямок. Якщо взяти оленячих чи тих самих лосів: ми посадили маленьку сосонку і поки вона виросте, його підійде та сама козуля чи той самий олень, з'їсть вершок — і все. У копитних тваринах у весняний період найбільші потреби у вітамінах, які містяться у цих молоденьких паростках. Відповідно, таким чином вони так само і лісовому господарству, і сільському господарству шкодять. Тобто їх треба тримати все одно в якихось певних межах, щоб вони не шкодили іншим.
Лисиця, зайчик — що з ними?
Збільшення чисельності хутрових звірів порівняно з минулим роком: зайців — на 5%, а лисиць — на 50%. Люди там вирощують якусь птицю, а лисиці шкодять. Вони зараз ближче підходять до населених пунктів, часто поселяються в закинутих хатах близько до людей. І є досить багато звернень від людей через те, що лисиці наносять дуже велику шкоду місцевому населенню.
Лисиці є розповсюдниками сказу. Наскільки зріс ризик разом з тим, що виросла кількість цих тварин?
Лисиця має певний імунітет до цього захворювання і довгий час, навіть два-три місяці, а може і більше, вона є носієм сказу. Але в її організмі ще не відбуваються певні процеси, які призводять до загибелі тварини. Далі, коли вже симптоми проявляються, лисиця втрачає будь-який страх і може нападати на свійських тварин, на людей, навіть на домашніх собак, які далі вже розносять цю інфекцію. Ми збирали інформацію по трьох областях. По Хмельницькій області за минулий рік було зафіксовано 19 випадків сказу. Це серед різних тварин — і диких, і свійських. Відстріл лисиць майже не проводився і в цьому році вже за першу половину року є 29 випадків сказу. Тобто ситуація, можна сказати, погіршується і погіршується. Це дійсно пояснюється тим, що коли у нас на полювання виходила досить велика кількість людей, вони зменшували чисельність лисиці. Можу сказати, що в середньому чисельність лисиці у нас по трьох областях близько 8 тисяч. У середньому це виходить приблизно три голови на одну тисячу гектарів. А ветеринарні допустимі норми — це 0,5-1 голова на тисячу гектарів. Тобто чисельність вже значно перевищує норму, і вона, якщо не проводити певні заходи, буде зростати дуже швидко.
А в інших областях яка ситуація?
У Чернівецькій області було зафіксовано за минулий рік чотири випадки сказу, за половину цього року також чотири. Тобто поки така тенденція, але існує вірогідність зростання цих показників. По Тернопільській області ця ситуація визнана незагрозливою, але все ж таки в цьому році виявилося шість випадків сказу у лисиць.
Що з цим робити?
Єдиний можливий шлях на сьогодні — зменшення чисельності хижаків у мисливських угіддях. І це можливо тільки полюванням. Інший спосіб — те, що проводиться в Європі. Є на сьогодні розпорядження Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів, в якому зобов'язували обласні військові адміністрації розглянути можливість проведення пероральної вакцинації. Це імунізація диких м'ясоїдних тварин. Вона у нас раніше проводилась майже кожен рік, але в основному з допомогою авіації.
Приманки розкидали, так?
Так, розкидали приманки приблизно рівномірно по всій території області. Ця вакцинація повинна займати досить великі площі, щоб вона була ефективною. На сьогодні використання авіації у нас неможливе, тому розглядається питання можливості розкидання приманок користувачами мисливських угідь, працівниками Держпродспоживслужби, мисливцями. Але на це потрібні певні кошти, і зараз шукається можливість фінансування цих заходів.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
