На Хмельниччині на вирішення подальшої долі очікує понад 200 пацієнтів, які мають покинути стіни психіатричних лікувальних закладів. Частину з них переведуть до психоневрологічних інтернатів. Проте є й такі, яких з різних причин туди не візьмуть.
Про це Суспільному розповідає заступник директора з лікувальної роботи Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги Галина Голик.
За її словами психіатричні лікарні, в яких пацієнти, з різних причин, могли перебувати на лікуванні десятки років, держава більше не фінансуватиме за старою схемою.
«Такі вимоги медичної реформи – не фінансувати просто ліжко-місця, а оплачувати кожен окремий випадок лікування. Відтак, у психлікарні не можуть роками перебувати навіть ті з пацієнтів, яких відносять до психохроніків і які вже ніколи не стануть здоровими. Є й проблема з тими хворими, які не мають необхідних документів для переведення в інтернати. І з тими, які офіційно визнані суспільно небезпечними, адже не має соціальних служб, які могли б їх доглядати», - каже Галина Голик.
Усі 40 років свого життя Наталя перебуває у державних закладах. У неї розумова відсталість, розповідає заступник директора Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги, керівниця філії у селі Яблунівка Славутського району Лариса Спекторук. Додає: вона одна із тих пацієнток, яку незабаром випишуть з лікарні і переведуть до психоневрологічного інтернату.
«Я була спочатку в школі-інтернаті у Голенище, в Чемеровецькому районі. А потім мене відправили сюди. Я тут вже давно, помагаю. Знаю, що мене мають перевести до якогось інтернату, але я не знаю, як там. Там ще не була, тому не хочу туди. Мені тут добре», - каже Наталя.
Лариса Спекторук додає, що ця пацієнтка, як дитина. У неї розумовий розвиток на рівні восьмирічної дівчинки. Деколи вона капризує, часто впадає у депресію, плаче. Але вона слухняна, може сама себе обійти. У лікарні, за словами керівниці філії, її усі жаліють, адже Наталя – сирота. Одразу після народження рідна мати залишила дівчинку в дитячому будинку.
Зараз у Яблунівській психлікарні знаходиться 186 пацієнтів. 30 хворих ще у лютому були оформлені у психоневрологічні інтернати області. Документи десяти наразі в роботі, вони будуть переведені до інтернату одразу після карантину, - розповідає Лариса Спекторук. Але є й такі, яких в інтернат наразі не візьмуть.
«У нас є такі хворі, які не мають ніяких документів. Ми за цей рік вже виготовили 10 паспортів, один в процесі виготовлення. Цим хворим ще треба буде зробити групу, забезпечити їх пенсією, і лише тоді ми зможемо їх перевести до інтернатів. У нас близько 90 чоловік потребують оформлення в будинки-інтернати», - каже керівниця філії Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги у селі Яблунівка Лариса Спекторук
На прогулянковому дворику психіатричної лікарні у Яблунівці Славутського району знайомимося з Петром. Йому вже за 60. До психлікарні він потрапив на примусове лікування після скоєного злочину, каже Лариса Спекторук. Додає: він швидко збуджується, а тоді проявляє агресію. Але після майже семирічного лікування його також мали б виписати. Петро каже, хоче повернутися додому. Але там його ніхто не чекає.
«У мене є дві хаті в селі. Четверо дітей, три жінки мав. Але діти мене не забирають звідси, поки», - каже Петро.
І таких як Петро у Яблунівській психлікарні близько 20 чоловік. Вони офіційно – соціально небезпечні хворі, які потребують постійного лікування та нагляду. Їх не можуть виписати ані додому, ані перевести до інтернату, бо немає таких соціальних служб, які б їх супроводжували, каже Лариса Спекторук.
«Це ті хворі, які потребують постійного лікування, постійного нагляду. Самі вони приймати ліки не будуть. З психічними захворюваннями хворий, який виписується з лікарні, і не отримує підтримуючої терапії, в нього дуже швидко йде загострення. І він знову потрапляє в лікарню. Такі хворі часто збуджуються, вони агресивні. Є хворі, у яких дуже часто трапляються епілептичні припадки. Інтернати таким хворим не можуть надавати допомогу. Фактично, вони їх не хочуть брати до себе», - розповідає Лариса Спекторук.
За словами заступника директора з лікувальної роботи Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги Галини Голик, медреформа у психіатрії передбачає, що психічнохворі люди, після надання їм медичної допомоги, мають повертатися у соціум, а не бути ізольовані у закладі закритого типу. Вона додає: лікарня має виконувати функції з лікування, а не з догляду за такими хворими.
«Після надання допомоги таким хворим у лікарні , вони повинні бути або в домашніх умовах з рідними, або проживати в будинках - інтернатах, які відносяться до управління соціального захисту», - каже Галина Голик.
У Хмельницькій області зараз функціонує п’ять психоневрологічних інтернати. Три з них – чоловічі, два – жіночі. Вони розраховані на 830 ліжок. 34 з них наразі вільні, оскільки в умовах карантину нікого не поселяють, каже заступник директора Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА Лариса Гурина. Але вільних місць у таких інтернатах практично не буває, додає посадовиця.
«У черзі на поселення в психоневрологічні інтернати у нас зараз перебуває 24 особи. З них є 11 справ, 8 жінок та 3 чоловіка, з Яблунівської психоневрологічної лікарні. А взагалі протягом цього року з Яблунівської та Скаржинецької лікарень ми вже в наші інтернати забрали 32 особи», - розповідає Лариса Гурина.
Щоправда, посадовиця зізнається - вільних місць в психоневрологічних інтернатах в області майже не буває. Постійно є заселення, постійно є черга, особливо в чоловічі інтернати. Проте наразі в Департаменті соціального захисту населення Хмельницької обласної адміністрації не розглядають відкриття нового закладу психоневрологічного профілю. Поки доукомплектовуватимуть наявні, звільняючи господарські та адміністративні приміщення та облаштовуючи там житлові корпуси.
