Восьмого липня виповнюється 40 років з того дня, коли Хмельниччиною пройшла естафета олімпійського вогню 22 Олімпіади 1980 року.
Того дня 332 бігуни з Хмельницького були залучені в естафеті олімпійського вогню. Траса естафети Хмельницькою областю пролягла більше, ніж на 190 кілометрів, розповідає перший заступник голови обласного відділення НОК України, Віктор Флентін, котрий був учасником естафети.
«Якщо взяти Хмельницьку область то естафету олімпійського вогню розпочалась від Жванця Кам’янець Подільського району і пройшла 5 районами: Кам’янець-Подільський, Дунаєвецький, Ярмолинецький, місто Хмельницький, і на Летичів до межі Вінницької області», - каже Віктор Флентін.
Додає, що подію сорокарічної давності пам’ятає донині: «за масштабами це була найбільш масова подія кінця 20-го століття в Хмельницькі області».
Щоб долучитися до Олімпійської естафети потрібно було мати високі здобутки перед державою. До усіх факелоносців був жорсткий відбір, потрібно було не просто пробігти, а чітко виконати відпрацюванні рухи, - згадує Віктор Флентін.
Свій забіг з факелом Віктор Флентін вважає знаковим: «перший хто біг від нашого міста без ескорту то був я. Біг до джерельця де зараз намальовані 4 лелеки. Так вони слали талісманом Національної олімпійської команди України».
У чаші на Хмельницькому стадіону Поділля Ганна Криніна запалила олімпійський вогонь. Другого дня естафету поніс Віктор Балашов.
«Мені тоді було 38 років, я розуміла своє значення і що я мушу робити. Коли я бігля і дивилась в обличчя людям радість була, але стільки людей плакало, я розуміла що це були сльози радості», - згадує Ганна Криніна.
Олімпійський вогонь, ще називали вогнем миру, і в першому своєму інтерв’ю 40 років тому, згадує Ганна Криніна, на запитання «щоб вона побажала країні» - відповіла: «як мати, як жінка хочу, щоб на наші планеті Земля звучали лише вистріли стартових пістолетів».
Читайте також
- Стала першою військовою-кінологом на заході України. Катерина Мартинчук
