Батько 5 неповнолітніх дітей пішов добровольцем до національної гвардії України. До військкомату прийшов вранці 25 лютого 2022 року, розповідає 32-річний Володимир Шнуренко. За словами чоловіка, оскільки строкову службу він служив у внутрішніх військах, тож попросився у нацгвардійці. Найстаршій його доньці Ірині 10 березня виповнилося 12 років, наймолодшій Вероніці - 2 роки.
Як служить багатодітний батько, та як до вибору чоловіка ставиться його дружина, дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Батько заходить в кімнату, до нього біжать 5 дітей. Володимир Шнуренко згадує шлях, який привів його до знайомства з дружиною.
"Народився 9 квітня 1990 року в місті Жмеринка, там прожив до 9 класу. Потім я переїхав сюди в село. Тут закінчив 11 класів, потім у Вінниці вивчився на автомеханіка та пішов в армію. Служив строкову службу в місті Харків, у внутрішніх військах. Тоді саме 2008-2009 були внутрішні війська. Прийшов з армії, влаштувався на роботу, працював у Вінницькій області, де й познайомився з майбутньою дружиною. І так, ми зараз 13 років з дружиною живемо разом", — розповідає багатодітний батько Володимир Шнуренко.
Дружина нацгвардійця Ганна Шнуренко каже, до ВРАЦСу вони прийшли завдяки наполегливості чоловіка.
"Попросили мій номер телефону. Він в 6 годин ранку до мене подзвонив та запитав, чи можна з вами познайомитися. Я звичайно не погодилася. Але наполегливим був, постійно телефонував і ми зустрілися. І так вже по цей час", — каже Ганна Шнуренко.
Нацгвардієць Володимир Шнуренко згадує день повномасштабного вторгнення РФ на територію України.
"Працюю я на станції Гречани в місті Хмельницькому – воєнізована охорона. З 2020 року начальник зміни воєнізованої охорони. Пішов у відпустку. Пам`ятаю, як прокинувся зранку і мені дружина сказала, що почалася війна", — розповідає Володимир Шнуренко.
Ганна Шнуренко теж згадує той день, коли вперше почула вибухи.
"Вибухи було чути, ніби, як стріляли. Тоді вже по всіх новинах про це говорили. Ми в 7 годин встали, щоб дітей збирати до школи", — каже дружина.
Нацгвардієць Володимир Шнуренко згадує, як його дружина прийняла рішення про те, що він піде у військкомат.
"Трохи з нею посварилися, бо я сказав, що я їду у військкомат. Вона не розмовляла зі мною десь дні 3-4", — розповідає нацгвардієць.
"Відносилася погано, сварилися. Казала, що не буду з тобою жити, Бог знає що. Але він так вирішив, це його рішення, ми його рішення поважаємо", — розповідає дружина нацгвардійця.
Багатодітний батько розповідає, як потрапив до лав Національної гвардії.
"Я залізничник, начальник зміни воєнізованої охорони. На мені була залізнична броня, ще й 5 дітей. Це мене не зупинило і я добровільно пішов у військкомат. Пішов я 25 лютого, зранку поїхав. Мене відправили в Хмельницький до територіальної оборони. Коли я приїхав туди, мені сказали, вже все набрано, місць немає, нащо вас сюди направляють. Повернувся знову у військкомат, звідти вже відправили у Національну гвардію. В мої обов’язки входить охорона стратегічних об’єктів", — каже Володимир Шнуренко.
Володимир Шнуренко каже, хоче бути корисним саме на передовій. Втім, поки такої можливості нема.
"Я з липня писав рапорти, щоб перевестися на передову лінію, добровільно, сам. Але можливості немає, бо в нас зараз на об’єкті людей не вистачає. Зараз якби прийшлося, я б пішов навіть не роздумуючи", — каже нацгвардієць.
Дівчатка вже допомагають їй по господарству, каже Ганна Шнуренко.
"Дівчатка вже дорослі, ходять в школу, прийдуть додому та щось допоможуть. З меншою дуже допомагають. Так наче помаленьку справляємося. А що зробиш, хлопчика хотіли, та вже не хочемо, постійно дівчатка. Якщо шоста буде дівчинка, то тато наш з глузду зійде", — каже жінка.
Десятирічна донька Аріна каже, за батьком дуже сумує.
"Хочу, щоб батько був вдома, однак, батько прийняв рішення, щоб піти туди, щоб тут було все спокійно", — каже дівчинка.
Дванадцятирічна Ірина розповідає про те, чим любить займатися.
"В мене улюблений урок фізкультура, або труд і ще малювання. Люблю малювати. Хочу бути художником, або нянькою", — каже дівчинка.
Семирічна донька Даніела Шнуренко також не залишається без обов`язків.
"Я за маленькими деколи дивлюся, а деколи в кімнаті прибираю, коли брудно. Ліжка застеляю, іграшки збираю, папери, замітаю", — розповідає Даніела.
Нацгвардієць пояснює, що мотивує його найбільше.
"Я є чоловік і захисник своєї родини, тому я вирішив, щоб це не було в нас тут, то краще я піду туди, щоб мої діти цього всього не бачили, і не відчували", — каже нацгвардієць.
Читайте також
- На Хмельниччині релоковане підприємство з Донеччини ремонтує підіймачі до "Мрії"
- Патріотичні принти на одязі: Як евакуювали підприємство й почали працювати у Хмельницькому
- Від сільгосптехніки до бронежилетів. Історія хмельницького підприємця
