Жителька Маріуполя Ольга Бондар з бригадирки "Азовсталі" у Хмельницькому перекваліфікувалася на водійку тролейбуса. Разом з чоловіком, трьома дітьми й домашніми улюбленцями у квітні минулого року виїхали з окупованого міста. Нині багатодітна родина знімає будинок в селі Малашівці Хмельницького району. Щодня жінка власним авто 15 кілометрів їде до тролейбусного парку, де пересідає за кермо громадського транспорту.
Як жителька Маріуполя влаштувалася на новому місці, дізнавалися кореспонденти Суспільного.
"До роботи мені з села добратися до 15 кілометрів. То на дорогу витрачається 20-30 хвилин в залежності від погоди", — розповідає Ольга Бондар.
Ольга Бондар разом з чоловіком, трьома дітьми, котом і вівчаркою з Маріуполя переїхали на Хмельниччину. Влітку минулого року навчалася на курсах водія тролейбуса. Жінка каже, вперше сіла за кермо тролейбуса у жовтні.
"Велике кермо, це не те кермо, що у мене в легковій машині. Панель — в машині такого нема, воно все мізерне. Знаєте, сідаєш, і ти бачиш перед собою все. І з тієї сторони бачиш, і з цієї сторони бачиш. Але лякає те, що там ще 12 метрів за тобою. Заробітна плата трошки була прирівняна до тієї, що я отримувала в себе на заводі. Мені цікаво було опанувати професію водія на великому транспорті. Тяжко, але, це я вже зараз розумію, що тяжко", — пояснює жителька Маріуполя.
Про перший свій самостійний виїзд на лінію Ольга Бондар каже так:
"Це треба було в перший день знімати. Знаєте, ось так прийшов і ти знаєш, що в тебе 20 хвилин до виїзду. Ти приходиш в ДЕПО, тобі треба зібрати тролейбус, все під'єднати, все перевірити. Залізти позаду на драбинку тролейбуса, подивитися дот тих вуглів. Я це все зробила, сіла і чекаю. Боже, ще 15 хвилин до виїзду, що я маю робити. Хтось підходить з тролейбуса позаду каже, ти коли їдеш? Мені через 10 хвилин. О, ну то їдь вже. Як вже? Ну їдь! Ну, я і поїхала", — розповідає Ольга Бондар.
Найперший виїзд на лінію за день був о пів на шосту ранку, розповідає Ольга Бондар.
"Я дівчинка, встати треба раніше, привчати себе трохи до порядку, то я встаю десь пів четвертого. Виїзд в мене виходить в шість, або о пів на сьому", — каже водійка тролейбуса.
За словами Ольги, були випадки, коли пасажири дякували їй за роботу.
"Я вже закриваю двері, і я бачу в дзеркало, що біжить чоловік, дуже біжить. Йому треба їхати, і така погода була, дощ йшов. Я його почекала. То він прийшов до мене аж з задніх дверей сюди до кабіни й так дякував, так дякував і каже, передайте своєму чоловікові, що ви найкраща жінка", — розповідає Ольга Бондар.
Ольга Бондар каже, у квітні минулого року приїхали на Хмельниччину. Перші тижні жили у знайомих, потім у селі Малашівці орендували будинок.
"А все одно хата вже три роки пустувала. Каже, чи мені не все одно. Ось так ми зайшли в цей будинок. Ми приїхали сюди, подивилися, він мені каже, тут немає ніяких умов. А мені умови взагалі не треба, я вибралась звідти, де їх точно не було. Мені головне, щоб дах був над головою. Щоб діти мали де спати, щоб не задувало і не лило", — пояснює жінка.
"Я цю кімнату вибрав, бо вона не велика, не маленька. Для мене те, що треба. В принципі мені тут добре", — розповідає чоловік Ольги Артем Бондар.
Ольга Бондар каже, у будинку під'єднали газовий котел. Якщо сильні морози, тоді ще палять у грубці.
"Це в нас грубка, ми нею опалюємо три кімнати. А взагалі в хаті їх п`ять. Тут невеличка кухня, я тут готую. Коли я, коли батько готує, як має час. Трохи мало місця, але є", — розповідає жінка.
За словами Ольги Бондар, вона не знає, що з її приватним будинком у Маріуполі.
Читайте також
- У Дунаївцях на Хмельниччині відкрили гуманітарно-соціальний центр для переселенців
- У Хмельницькому роздають продуктові набори для переселенців
- У Хмельницькому проводять безкоштовні заняття з української
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
