У Городоцькому "Будинку милосердя", яким опікується парафія Святого Станіслава католицької церкви, мешкають понад пів сотні пожильців. Серед них і вимушені переселенці, розповідає директор будинку, настоятель парафії отець Віктор. За його словами, на помешкання приймають людей незалежно від релігійної приналежності.
Як доглядають за хворими та що випало пережити переселенцям під час активних бойових дій, дізнавалися кореспонденти Суспільного.
У Городоцькому "Будинку милосердя" доглядають за хворими, лежачими й хоспісними пожильцями, мешкають тут і вимушені переселенці. Харків’янці Галині Скопінцевій — 85, вона каже: має букет хвороб, і тут нею опікуються.
"Поліартрит, бронхіальна астма, друга група, гормонозалежна. Тут вони няньчаться з усіма. Обов’язково кожного дня перевірка тиску, температури", — розповідає харків'янка.
Жінку привезли сюди з Полтавської лікарні, куди вона потрапила після травм під час обстрілу в Харкові.
"Оце було все здерте, тому що чогось мені заманулося припасти на бетонну плиту. Укриття у нас не було. Було у сусідів, до сусідів ходили всі, хто там поміщався сидячи, лежачи — як завгодно. Цим рятувалися",— каже Галина Скопінцева.
За її словами, обстріли були постійні. Від її багатоповерхівки, каже, залишився лиш один під’їзд. Та найстрашнішим з усього, що бачила, розповідає, був розстріл дітей, які йшли в крамницю по хліб.
"Двоє діток ідуть дорогою і раптом лягають, бо їх розстріляли, це не вкладається в голові. Дітей, які йшли в магазин за батонами", — розповідає Галина Скопінцева.
Свою пенсію жінка віддає "Будинку милосердя" за їжу, тепло й медичний догляд. Харків’янин Вадим Тютя не має змоги платити за перебування. Розповідає: потрапив сюди після ампутації ноги.
"Я хотів бігти в бомбосховище, але де стояв, там і впав. Просто вона оніміла, і я йти не міг нікуди", — розповідає чоловік.
З його слів, він — православний, та з лікарні його забрав до себе додому католицький священник і направив його в Городок. Директор "Будинку милосердя", настоятель парафії отець Віктор розповідає: у допомозі не відмовляють нікому, незалежно від релігійної приналежності та платоспроможності.
"Чоловік без ноги, не мав праці, не має ні пенсії, ні зарплати, нічого. І це була єдина можливість порятунку для нього", — розповідає Віктор Лутковський.
Від 24-го лютого до їхнього будинку приходили й приїздили по допомогу чимало людей, і допомагали всім. Благодійниками стали католицькі священник Європи, Америки та парафіянин, каже священник.
"Я звертався, наприклад, до священників — допоможіть нам, і люди приносили на парафіях продукти, медичні речі, памперси. Багато тих речей, котрі ми просили. Це було дуже багато людей, і могли приймати сюди", — каже директор "Будинку Милосердя".
За його словами, скільком людям допомогли, не рахували.
Читайте також
- Десятирічна переселенка викладає у Хмельницькому, аби допомогти ЗСУ
- 12-річна хмельничанка грою на гітарі допомагає ЗСУ
- 10-річна жителька Хмельниччини обстригла волосся, щоб врятувати поранену дівчинку
- У Хмельницькому волонтери Армії SOS збирають порожні бляшанки для військових
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
