744 ящики печива, 105 батончиків, 86 солоних крекерів, 3 тисячі 245 банок тушкованки та 100 банок сала передали для Збройних Сил України господині з села Чорниводи Городоцької громади від початку повномасштабного вторгнення Росії. З перших днів війни в місцевій школі збираються вчителі та жителі села, аби готувати та передавати продукцію для потреб фронту.
Про це Суспільному розповів староста Чорниводів Віктор Пшонко.
Зараз в Чорниводівській школі кипить робота – виготовляють печиво, батончики й крекери. Марина Теклюк – мама трьох дітей збирається готувати в будні дні солоні крекери.
«Не завжди в хлопців є хліб і не завжди в них є можливість десь його взяти. А наш крекер може бути й з салом, може бути й з якимось паштетом, може бути до супу. Все одно це є ситно, це є здорово і для них ми стараємось», - розповідає Марина Теклюк.

Жителька Чорниводів додає: жінки на кухні, в яких і родини, і господарство, намагаються знаходити в будні дні хоча б по кілька годин, аби приготувати смаколики нашим захисникам.
Рецепти, з якими працюють на кухні – перевірені не одним поколінням Чорниводівських господинь, розповідає вчителька математики місцевої школи Павлина Рубанік.

«Ми шукали старі рецепти, пробували, що нам вийде, що краще підійде для наших солдатів, що доїде в першу чергу до них, тому що самі розуміємо, що це дорога. І ось, на цей час, в нас злагоджене випікання наших смаколиків», - каже вчителька.

Нині борошно для випічки надав місцевий фермер, зараз воно перемелюється в млині, розповідає місцевий староста Віктор Пшонко. Каже, люди активно допомагають продуктами.
«Хто міг, надавав і муку. Люди дають жир, яйця, хто що може. Дівчата замовляють – по потребі стараються це надати», - розповідає Віктор Пшонко.
Віктор Пшонко говорить, люди в селі активно згуртувались допомагати Збройним Силам, бо з Чорниводів до війська мобілізували найбільше місцевих жителів в громаді.
Читайте також
- Пробивала московські мури: як за 6 місяців повномасштабного вторгнення виготовляють «Чорне золото» Хмельниччини
- «Війна зробила нас волонтерами». Як подружжя з Хмельницького допомагає ЗСУ.