Від початку повномасштабного вторгнення волонтерить подружжя Панчуків із Хмельницького. Олександр і Анна кажуть, завжди були небайдужі до чужої біди. Коли ж в Україну прийшла війна, вирішили допомагати, чим зможуть. І заохочують інших не стояти осторонь.
Суспільне поспілкувалось із подружжям Панчуків.
«На початку війни був страх, паніка, сльози, але потім зібралася силами, перемогли паніку, і почали думати, чим ми можемо бути корисні, як допомогти, чим ми можемо пришвидшити допомогу і допомогти іншим. І так потихеньку, стали волонтерами», - розповіла Анна Панчук.
Хмельничани Олександр і Анна Панчуки, кажуть, ніколи не стояли осторонь чужої біди. Завжди долучалися до зборів коштів на різні потреби. Коли ж Росія повномасштабно вторглася до України остаточно вирішили стати волонтерами. Анна говорить, рішення допомогти країні та землякам прийняли одностайно і без жодних вагань.
«Спочатку надсилали кошти в різні фонди, потім з чоловіком стали купляти речі першої потреби: батарейки, збирали по знайомих мобільні телефони, передавали в волонтерські організації. А потім пізніше, можна сказати підслухала розмову тата з його товаришем, який зараз знаходиться на фронті. Захотілося чимось допомогти йому та його побратимам. І вирішили напряму передавати деякі речі», - говорить Анна.
Анна називає себе організатором, а Олександра – виконавцем волонтерської роботи. Головних помічників, каже, знайшли серед знайомих і друзів.
«Передавали різне: це були плетоноски, біноклі, передавали форму, спідню білизну, павер-банки, смаколики, сигарети, все, що хлопці потребують. Скажімо, під їх індивідуальне замовлення. Усе намагалися передати», - каже волонтерка.
Залучало подружжя Панчуків до збору речей на фронт і різні організації. Олександр з теплом згадує внесок викладачів і вихованців хмельницької школи № 29, які виготовляли для бійців маскувальні костюми – кікімори: «В цих кікіморах були загорнуті, це було дуже мило, дружина ледве не заплакала. Ми, коли розвернули кікімори, то там були дитячі малюнки зі зверненням до військових. Це дуже розчулює, і мене, як чоловіка. І потім хлопці нам вислали фото».
За пів року війни, каже Олександр, на життя став дивитися по-новому. А волонтерство ще більше зміцнило стосунки в родині.
«Коли почали волонтерити, то більше з дружиною спілкуємося не про буденне, а говоримо про щось високе. Це круто, це класно, відкриває нові емоції», - говорить Олександр.
Наразі, розповіли Анна та Олександр Панчуки, триває збір чергової допомоги на фронт.
Читайте також
- На Хмельниччині СБУ викрила волонтера, який заробляв на гуманітарці для військових.
- У Хмельницькому в День Незалежності одружилося 6 пар.
