Музика рятує душу. Так розповідає про своє хобі жителька Запоріжжя Олена Шкоденко. У перший тиждень повномасштабного наступу жінка переїхала з родиною до родичів у Хмельницький. Вокальну студію в обласному центрі знайшла випадково, гортаючи сторінки у соцмережах. Як хімік-біолог за освітою шукає розраду у своїй улюбленій справі – читайте у матеріалі Суспільного.
«Мені подзвонила сестра, яка живе за сто кілометрів від мене, в них біля хати аеродром військовий і їх почали бомбити. Ми прийняли рішення, дві сім’ї нас було, переїхати сюди тимчасово», - так згадує перший день російського повномасштабного вторгнення жителька Запоріжжя Олена Шкоденко.
«Я переїхала із сім’єю сестри. Ми зараз всі разом живемо в квартирі батька. Квартира двокімнатна, місця не багато, але це радість, що ми всі разом, всією родиною», - говорить Олена.
Як розповіла Олена, жінка відчувала провину що вижила, тому всіляко намагалася з родиною допомагати та волонтерити.
«Після того, як сюди переїхали, ми з сестрою їздили в ХНУ плести маскувальні сітки. Відчуття провини «вижившого» - знищує зсередини», - каже жінка.
Отримавши освіту учительки хімії та біології, Олена, попрацювавши за спеціальністю, зрозуміла, музика - це невід’ємна частина її життя.
«В мене мама вчителька музики, в батька колись був свій гурт. Я навчалася в музичній школі, але після її закінчення, взагалі не тягнуло до музики, рік взагалі не торкалася фортепіано. Коли я навчалася в університеті на 2-му курсі, пам’ятаю цю пару органічної хімії, де я сиділа, а в нас на цьому ж поверсі актовий зал хор співав Аве Марію і це було божественно, і я розуміла, що я вже десь там разом з хором, а не на органіці», - говорить жителька Запоріжжя.
Саме з того часу, Олена почала повертатися до музики, але війна внесла свої корективи. Тому, переїхавши до Хмельницького дівчина продовжила займатися улюбленою справою, знайшовши вокальну студію.
«Я гортала Інстаграм і побачила сторінку Уляни. Перше, що я оцінила – це спів, мені дуже сподобалось, але ще я побачила фортепіано, я точно таке ж полишила вдома. І мені так сумно стало на серці, тут фортепіано брат-близнюк мого домашнього, але я знаю, що я повернуся додому», - каже Олена.
Керівниця вокальної студії Уляна Петрова згадує першу зустріч з Оленою.
«Спочатку Оленка записалася на заняття через Інстаграм. Коли ми з нею побачились, вона мені здалась такою життєрадісною, енергійною дівчиною і я навіть уявити не могла, що вона бачила війну на власні очі. Я дуже здивувалася, що вона зберегла свій позитив, не впала у відчай і продовжила займатися улюбленою справою», - розповіла керівниця вокальної студії.
За словами Олени, війна змінила її.
«Змінило ставлення до життя, до всього того, що в тебе було, до кожного прожитого дня. Ти зараз розумієш, які там були проблеми, в тебе взагалі було шикарне життя, зараз найголовніша цінність це життя», - говорить Олена.
Читайте також
- Лікар з Херсона розповів, як евакуювався у Хмельницький.
- Вузи-переселенці: як налагодили навчальний процес на Хмельниччині.
