Від переселенця до волонтера. Вадим Дементович з Київщини приїхав до Хмельницького, як переселенець. Втім, через деякий час чоловік зрозумів, що хоче та може допомагати іншим. То ж, киянин почав взаємодіяти із місцевими волонтерами. Наразі допомагає привозити їжу та одяг у тимчасовий притулок для переселенців. А ще організовує дозвілля для людей, які втекли від війни.
В тимчасовому притулку для переселенців Вадим Дементович оселився на початку березня, коли на рідній Київщині вже не можна було відчувати себе в безпеці. За словами чоловіка – його тут знають усі.
«Рішення їхати з Київщини було прийнято не одразу. Ми трошки ховались в підвалах, 10 днів. А потім, коли вже почали підступати до Києва і стріляти, то ми вирішили їхати. У мого брата маленька дитина. І тому ми виїхали в Хмельницький», - розповідає чоловік.
Так, 5 березня Вадим приїхав до Хмельницького. Разом з десятками інших людей оселився в одному з притулків для переселенців. З часом Вадим почав допомагати місцевим волонтерам з підвозом харчів та одягом для переселенців. А зараз взявся ще й за організацію дозвілля. Переселенці вже встигли побувати на різних благодійних заходах, у місцевому притулку для тварин та декількох парках. Олександр Богадський з Сіверськодонецька розповів про свої враження від організованих екскурсій:
«Ми бачили ламу, маленьких лисичок і мавпу. Найцікавіше – мавпа. Бачили верблюда. Він, до речі, плюнув у когось. Коней бачили», - каже Олександр.
Своїми враженнями поділився й переселенець з Краматорська Іван Половинок.
«Найбільше запам`яталося, коли ми сіли у парку і там нам одразу принесли піцу та сік. Те, що відбувається навколо, це, звичайно, сумно. Але, коли ти відволікаєшся на такі моменти, у тебе підіймається настрій хоч трохи», - говорить Іван.
Як розповів Вадим, найближчими днями вже запланував поїздку до одного з торгових центрів Хмельницького. Там на дітей чекатимуть розваги. Волонтер бачить, що такі поїздки позитивно впливають на емоційний стан людей, які втекли від війни. Тому бажання допомагати іншим лише збільшується. І хоча вдома, на Київщині, вже настало мирне життя, додому волонтер повертатися не поспішає. Каже, буде тут до останнього переселенця.
