90-літня луганчанка Вікторія Шипілова двічі тікала від війни і окупації: спочатку з Луганська до Києва, а потім зі столиці на Хмельниччину. Зараз вона з донькою Альбіною мешкає в хостелі для переселенців. Каже, повертатися до Луганська поки не хочуть.
90-літня луганчанка Вікторія Шипілова з дочкою Альбіною перебувають у хостелі для внутрішньо переміщених осіб без комфортних умов та навіть дверей. Вікторія, яка десятиліттями мешкала в трикімнатній квартирі, не нарікає на умови. Альбіна розповідає: вимушені були залишити своє помешкання в Луганську.
«Ми залишили свою квартиру. Вона нікому не потрібна. Там, якщо купляють нерухомість, то купують шикарні оселі за п’ять копійок. Зараз мені щиро шкода тих, хто там залишився. В Луганську зараз багато людей, які налаштовані проукраїнськи, але вони не можуть вийти й прямо сказати, бо там ще в 14-15-му роках вийшов закон про «інакомислящіх». Їх просто в підвали кидали, це було все жорстко, а зараз люди, які думають «не так», чи дивляться не так, їх, як живе м'ясо, просто з Донбасу відправляють, як полонених. Забирають мобільні, вони не мають права вибору», - говорить Альбіна Федоренко.
Зі слів луганчанки Вікторії, вона добре пам’ятає, як почалися воєнні дії в 1941-му році. Тоді вона закінчила 1 клас.
«Я стояла в черзі за хлібом, і в гучномовець оголосили, що почалася війна. Від самого початку бомбили, це було в Луганську. Батька одразу забрали, він працював водієм у мирний час, коли почалась війна, він став танкістом і всю війну пройшов. Повернувся, навіть один раз у відпустку приїжджав, після чого народилася моя наймолодша сестра, п’ята», каже Вікторія.
Читайте новини у нашому Телеграмі
За її словами, у Другу світову Луганськ був окупований нацистами. Вікторія розповіла, як вояки нацистської армії прийшли на постій в їхній будинок.
«В нас була маленька спальна кімната, ми туди сховались: бабуся, мама і нас четверо. Вони, якщо можна так сказати, коректно до нас ставилися. Вони просили маму готувати, і коли вони поїли, то обов’язково в казані їжу для нас залишали», - говорить жінка.
Вікторія каже: «ніколи б не подумала, що росіяни нападуть на українців».
«Звісно, обстановка в нашому місті весь час була напружена. Ми не знаємо, як закінчиться ця війна. Нехай це буде остання війна, і нехай вона швидше закінчиться», - каже Вікторія.
За словами Альбіни, Вікторія цікавиться новинами та все запитує, коли ж можна буде повернутися в рідний Луганськ.
Читайте також
- "Нацисти почали бомбардувати Київ" - ветеран Другої світової війни розповів свою історію.
