Сільські жінки Городоцької громади волонтерять із перших днів повномасштабного наступу російських військ на Україну. Організували їх завідувачка сільського клубу Завадинців Анжела Дацько і бібліотекарка Олена Мельник. За їхніми словами, із закладу культури їхній клуб перетворився на волонтерський штаб, де жінки готують їжу захисникам на передовій.
Жінки з Завадинців Городоцької громади готують черговий гуманітарний вантаж українським захисникам. Печуть домашні коржики, напекли пасок і пирогів.
«Випікаємо печиво для наших захисників, для наших солдатів, ми допомагаємо, чим можемо. Ми приготували те, що вміємо: паски, тушонки, печиво, рогалики, пироги, медівники», - говорить жителька Завадинців Яна.
Печиво з іншими домашніми смаколиками пакують і носять в автівку волонтера Володимира Цвітлюка. Чоловік розповідає: «працював водієм-далекобійником за кордоном, та в лютому повернувся». З Хмельницького, де мешкає, в села Городоцької громади їздить щотижня. За його словами, після повернення в Україну просився на передову, та його не взяли, тож вирішив бути корисним на продуктовому фронті.
«Якщо це не йде моя кров, а тільки пальне, то це зовсім мало, чим я можу заплатити», - каже чоловік.
Кожен ящик та коробку підписують. Школярка Настя клеїть патріотичні наліпки, янголят, вкладає малюнки й листи сільських школярів, із вдячністю захисникам.
У кожен пакунок вкладають вірш місцевої вчительки Ганни Пипи.
«Я ладна писати такі підбадьорливі вірші-побажання кожному бійцю: Повертайтеся здорові в дні веселі, кольорові, де садок вишневий, хата, щастя й радості багато», - говорить Ганна Пипа.
Волонтерський штаб влаштували в сільському клубі. Зі слів бібліотекарки Олени Мельник, разом із завідувачкою клубу Анжелою Дацько вирішили організувати односельчанок допомагати бійцям продуктами.
«Кожен хотів надати якусь допомогу, кожен не знав, де себе подіти. Кожен двір приніс курку, качку, хто що, і ми тушонки робили. Селяни закрутки несуть, картоплю. Тільки питають, на коли буде машина і зразу зносять», - розповіла Олена.
За її словами, продукти готують бійцям на передовій. Та не тільки.
«В першу чергу, хотілося б, щоб це потрапило до воїнів. Але ми раді, якщо принесе користь будь-якій людині: чи це переселенець, чи це діти-сироти, які лишились без нічого, чи це тероборона, ми раді, якщо ми чимсь можемо допомогти», - каже волонтерка.
У сусідньому селі Велика Яромирка волонтерський штаб розташувався у навчальному закладі. Як розповіла директорка ліцею, ніхто з вчителів та й усіх односельців не можуть бути осторонь, коли в країні війна. Її вчительське життя, каже: «війна змінила назавжди».
«Я приходила щоденно в школу, я бачила дитячі усмішки. А в один день все абсолютно змінилося. З першого дня війни двері ліцею не зачиняються. І колектив, і все село несли й несуть, що тільки можуть, аби допомогти військовим», - говорить директорка Великояромирського ліцею Надія.
Читайте також
- Сім’я переселенців з Харкова розповіли про життя у підвалах та переїзд до Хмельницького.
- Залишила чоловіка сіяти хліб: історія переселенки з чотирма дітьми, яка знайшла прихисток на Хмельниччині.
Читайте новини у нашому Вайбері.
