До 50 людей щодоби приймає центр тимчасового перебування переселенців, яким у Хмельницькому опікується телеведуча Леся Нікітюк. Вона каже, організувала центр в одній з хмельницьких шкіл. Як налагоджена робота центру, хто там мешкає і як допомагає йому телеведуча та волонтерка, далі у матеріалі Суспільного.
Наталя з Донеччини зупинилась у центрі тимчасового перебування переселенців, яким опікується Леся Нікітюк, на кілька днів. Каже, разом із сім’єю, собакою та кішкою прямують до Львова. Далі – за кордон.
«У нас дитячий будинок сімейного типу. Десять дітей. Наша міська рада порадила нам евакуюватись, що ми й зробили. Це наше не перше місце зупинки. Перед цим ночували у Кропивницькому. А зараз тут. Нас одразу нагодували. Діти одразу за іграшки схопились. Тут вони розслабились, могли погратись, як вдома», - говорить переселенка Наталя.
Віра Олексіївна – з Луганщини. У центрі тимчасового перебування переселенців – з 1 квітня. Жінка розповіла, що їй немає куди їхати.
«Діти окремо від мене поїхали. Я в лікарні полежала 20 днів з ковідом, тоді сюди мене переселили. Закордон звісно хочу, в мене там діти. Я телефонувала, вони поки не можуть мене взяти», - каже Віра Олексіївна.
Жінка розповідає про свої враження, про майже двотижневе перебування у центрі.
«В мене було День народження, мені подарували подарунки. Я дуже рада. У столовій добре годують, всі задоволені. Яблука весь час стоять на столі, дітвора бере», - говорить переселенка з Луганщини.
Десятирічний Юліан з семимісячним братом Мирославом та мамою Оленою – з Київщини. Вони у центрі 10 днів. Хлопець розповідає: за цей час потоваришував з Лесею Нікітюк, а в самому центрі найбільше чекає на обід. Найбільше йому смакує борщ, ділиться Юліан.
Роботу центру, який прийняв перших переселенців 8 березня, налагодили за пів дня, каже ініціаторка його створення, волонтерка та ведуча Леся Нікітюк.
«Я звернулася до мера. Він зразу каже: бери школу, в якій вчилася. Я одразу ж зідзвонилась з директором. Він зібрав весь педагогічний колектив. Тут і психологи, і вчителі. Тут, наприклад, на кухні є жінка, Федорівна, вона ще мені колись парне молоко наливала в чашку, коли я тут була в початковій школі, першому класі. Вона зараз тут готує для людей», - розповідає Леся Нікітюк.
Сьогодні на обід у центрі тимчасового перебування переселенців – червоний борщ, каша гречана та гуляш. А ще – бутерброди, огірки, оселедець власного засолу, морква по-корейськи, буряк, салат зі свіжої капусти, редису та зеленої цибулі, каже шеф-кухарка Валентина Федорівна. На десерт – фрукти та солодощі. Є каші та суміші для немовлят.
«Ми працюємо з Лесею Нікітюк. Вона нам доставляє все для переселенців на кожний день. Привозить свіжі овочі, свіжі фрукти, м'ясо, рибу. Маленькі діти, я ніколи не думала, що вони будуть так їсти», - говорить кухарка.
За час роботи центру в ньому зупинялось понад тисячу переселенців, каже Леся Нікітюк. Більшість із них їхали через Хмельницький транзитом. За словами телеведучої, охочих допомогти центру - чимало.
«Люди допомагають мені допомагати. Зараз в нас працюють піраміди допомоги. Саша Педан поставив ще один бойлер, додатковий. Раніше людям потрібно було чекати, поки нагріється вода, тому що там бойлер на 30 чи 50 літрів. А якщо у нас в день 50 людей, то людина одна може помитися, а інша має чекати 30-40 хвилин, поки нагріється вода. А тепер ось ми з гарячою водою!», - каже волонтерка.
Зі слів Лесі Нікітюк, нині вона не лише координує роботу центру, а й намагається морально підтримати його мешканців, налаштовуючи їх на позитивний лад.
Читайте також
- 250 насіннєвих наборів роздали внутрішнім переселенцям на Хмельниччині.
- Щодня по 300 кілометрів: один день з життя волонтера з Хмельниччини.
