Рибальські сітки, які стали основою маскувальних для армії, навчилися самостійно плести в одному з Хмельницьких культурно-спортивних центрів, розповідає його директор Роман Гурницький.
За його словами, маскувальні сітки в місті, яке наразі в гуманітарній зоні, в’яжуть в десятках волонтерських пунктів, тому вже виник дефіцит рибальських сіток.
У Хмельницький культурно-спортивний центр, де в мирний час займалися фітнесом і співами, від початку війни містяни привозять вживаний одяг, залишки тканин та в'яжуть маскувальні сітки. Ігор приніс з дому машинку, якою ріже все на смужки.
"Це домашнє все, просто що дівчатам ножицями гратися, а що цим. Це люди привозять з різних фабрик, в кого є, секонд-хенди, таке от. А ми тут переробляємо", - каже чоловік.
Працівниця центру Оксана Козак розповідає, люди приходять щодня, без вихідних.
"Приходимо, ще робота не почалася, робочий день не розпочався, а люди вже стоять і чекають, щоб ми відкрили. Зранку і до п’ятої, до шостої години вечора", - розповіла Оксана Козак.
Організаторка культурно-дозвіллєвої роботи центру Ольга Шевцова каже, сітки їм замовляють і військові, і тероборона.
"Це підтримка армії, по-друге, це, звичайно, згуртовує людей, адже багато хто в такий важкий час боїться сам залишатися, то сюди люди приходять, спілкуються, підтримують один одного, тому це теж дуже важливо", - каже організаторка центру.
Директор центру Роман Гурницький каже, волонтерський пункт відкрили з ініціативи місцевих жителів. За його словами, волонтерам почало бракувати рибальських сіток, які слугують основою для маскувальних. Тому - каже Ольга Шевцова – шукали людей, які вміють плести сітки і могли б навчити інших.
Майстер-класи зголосилися проводити брат і сестра Тарас і Анна.
"У нас все життя в’язав сітки наш дідусь. Він був завзятий рибалка, а при радянській владі ніхто сіток не продавав. Принцип дуже легкий", - говорить Анна.
За її словами, плетуть із міцних капронових ниток.
"Якщо сісти і не відволікатись, то за день десь 3,5-4 ширина, до 5 метрів можна зв’язати. Віддали ті сітки, які були в наявності вдома, зрозуміли, що їх потрібно ще і потихеньку сідаємо і в’яжемо", - каже жінка.
