Театралізоване драматичне дійство "Монологи війни. Жінки" в суботу, 29 лютого, о 16-й годині можна буде переглянути виставу на каналах Суспільного. Прем’єра дійства відбулася у День Героїв Небесної Сотні 20 лютого в Хмельницькому академічному театрі імені Михайла Старицького. UA:Поділля є медіапартнером театралізованого дійства. Керівник проєкту "Монологи війни" режисер Володимир Павловський розповів яку планує реалізувати виставу наступного року.
Вперше розповіла про брата, який загинув в зоні АТО Анна Побережняк. Розповідає, її мати текст монологу до вистави не чула.
"Старалася вдома не зачіпати, бо це для нас дуже болюча тема, особливо для мами, яка втратила сина – це насправді є важко. Вперше вона почула в театрі і мені найважче було знаходитись на сцені, коли я чула одну свою маму, яка плакала на весь зал. Хоча я її просила: «Матусь, не плач, бо мені буде це важко». Не стримала вона, як і не стримує два роки", - розповіла учасниця проєкту «Монологи війни. Жінки», Анна Побережняк.
Анна Побережняк додає, хотіла розповісти людям про війну: "Я дуже рада, що воно проговорилось, сказалось, але легше не стало, взагалі. Це більше і більше росте-росте, це вже на життя. Я кожної репетиції приїжджала. Здається, тільки одну репетицію пропустила. Важко не було. Я хотіла доносити, розповідати людям, адже відколи Сашка немає, я нікому не розповідала, що в нас було, як в нас було".
У масовці зіграв Станіслав Богонос. Розповідає, на Сході загинули два його друга, слухати монологи жінок було боляче.
"Ми не чули монологів жінок до останнього моменту. Ми тільки на останній репетиції, перед самим виступом, ми почули монологи. Це були дуже великі емоції, боліло серце, боліла душа. Плакали, здається, всі. Всі, хто з масовки, всі і жінки само собою".
Снаніслав Богонос навчається в 11 класі. Мріє вступити в університет театру, кіно і телебачення.
"Планував на режисуру. Але мене Володимир Володимирович відмовив, сказавши, що це складно. Я поступово, з кожною репетицією розумів, що напевно так, я не дуже розумію ще цю режисерську магію. Краще буде поступити на акторку, а потім буде видно".
Письменник Михайло Цимбалюк на виставу прийшов глядачем.
"Якщо одним словом і коротко, то це «душевний шок». Коли реаніматологи запускають серце електричними розрядами, то тут запускання зачерствілих сердець. Якщо хтось прийшов з байдужим серцем чи нейтральним, він відчув той шок, який змусив по-новому працювати серця".
Автор ідеї та режисер-постановник Володимир Павловський. Каже, у сюжеті монологи жінок, які дотичні до війни на Сході України: вдови Ольги Саліпи, військовослужбовиці Оксани Анодіної, матері, в якої загинув син в АТО Наталі Баран, сестри загиблого на війні Анни Побережняк, та волонтерок Лесі Стебло та Марини Українець.
"Якоїсь форми проєкту, але хочеться зробити щось вже не те що було. Можливо будуть «Діалоги війни» Треба шукати п’єсу, тут треба серйозно жінок готувати до іншої психотехніки – лікування, взаємодії. Вже не монологи свої, а треба буде грати зі свого життя якісь ролі можливо це буде синтез рок-музики. Моторолу запросити і читати якусь поезію, разом з пластико", - розповідає керівник проєкту «Монологи війни», режисер театру-студії «Без меж» Володимир Павловський.
Режисерка по роботі з жінками проєкту «Монологи війни. Жінки» Наталя Паляниця розповідає, доводилось годинами говорити з жінками, аби написати 8-хвилинний монолог.
"Це дуже велика сміливість, це дуже велика сила, внутрішня сила, в першу силу. Вийти на сцену і розповісти про те, що болить, відкрити свою душу, відкрити своє серце. Я їм дуже вдячна що у нас все вийшло".
