Сьогодні, 26 жовтня, у Хмельницькому попрощалися із загиблими військовослужбовцями 38-річним В'ячеславом Ткаченком та 37-річним Михайлом Троцишиним. Поховали героїв на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
Про це Суспільне Хмельницький розповіли рідні та знайомі загиблих воїнів.
Дружина воїна Анастасія розповіла, що чоловіка мобілізували у вересні 2024 року. Служив у 225 окремому штурмовому полку. У грудні 2024 року В'ячеслав Ткаченко зник безвісти під час артилерійського обстрілу.
«Шукали, подавали де тільки можна, ходили з дівчатами з прапорами шукали зверталися, але, на жаль, жодної відповіді не було, постійно було: «Особа не знайдена». Тяжко. Надіялись зустріти з почестями після війни. Зустрічаємо його, на жаль, в труні».
У цивільному житті працював зварювальником та різноробочим. Зі слів дружини Анастасії, чоловік мав золоті руки, завжди всім усе лагодив та допомагав. У захисника залишилося дві доньки.
«Старшій 9 років, а меншій — 2 рочки. Вона родилася і його мобілізували. Він не був з нею на той період часу, коли вона зростала, але дуже любив своїх дітей. Коли телефонував, казав: «Дай хоч краєм ока подивитися на них». Дуже мріяв про її народження, хотів вчити її грати футбол, ходити на спорт.»
Загинув військовий на Курщині. Його тіло ідентифікували за результатами ДНК-тесту.
У В'ячеслава Ткаченка залишилися дружина, дві доньки, батьки та двоє братів.
Чоловіка мобілізували у червні 2022 року. Служив у 35 окремій бригаді морської піхоти. Був оператором апаратної машини зв'язку, розповів побратим військового з позивним «Позитив».
«Він у мене був у підрозділі і ми багато чого по обладнанню, придумували, щоб було найкраще всім, зручніше працювати».
Цивільне життя військового також було пов'язане з електронікою, пригадав друг дитинства Руслан.
«Він зв'язав своє життя з електронікою, дуже це полюбляв. І в харчовій промисловості працював, і в аеропорту Одеському, якусь частину свого життя присвятив, до повномасштабного вторгнення. Взагалі він був унікальною, по-своєму, людиною, знаходив у цьому світі якусь своєрідну дивину і творив її навколо себе».
Зі слів побратима, у лютому 2026 року Михайло Троцишин загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на Миколаївщині.
«В нас було завдання, виїзд нічний був, ми виїхали раніше, а їх їхало троє хлопців пізніше. На жаль, вони не побачили зламану вантажівку, яка стояла на узбіччі і трапилася аварія страшна, вони загинули».
Героя посмертно нагородили прапором Морської піхоти та беретом морського піхотинця.
У нього залишилися мати, син, сестра.
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
