Василь Тараненко — водій тролейбуса із понад 17-річним стажем. Вперше працювати до Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» він прийшов понад 30 років тому, пройшов професійний шлях від слюсаря до водія.
Історію Василя Тараненка розповіли у Хмельницькому комунальному підприємстві (ХКП) «Електротранс».
Зі слів чоловіка, працювати у комунальному підприємстві він почав ще понад 30 років тому.
«Я народився і виріс у селі Покутинці на Віньковеччині. Закінчив місцеву школу, відслужив в армії, а після повернення у 1994 році недовго працював комбайнером. Саме тоді на весіллі знайомих зустрів свою майбутню дружину. Разом із нею переїхав до Хмельницького, де ми одружилися. У ХКП "Електротранс" я прийшов слюсарем у депо. Тоді мені було 24 роки. Паралельно навчався у Технологічному університеті Поділля за спеціальністю інженер-механік, за порадою тестя Тесть — це батько дружини.вступив ще й до школи водіїв тролейбусів».
Василь Тараненко розповів, що вперше на пасажирський маршрут виїхав у 1996 році.
«У 2008 році я перейшов працювати механіком з експлуатації у транспортну службу. Згодом працював у приватних компаніях, а потім понад одинадцять років — у департаменті агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації. У цей період здобув ще й освіту юриста. Проте зрозумів: юриспруденція — не моє. У жовтні 2021 року повернувся до рідного «Електротрансу». Тут мене тепло зустріли, а я знову сів за кермо тролейбуса. Наразі випробував вже всі моделі екотранспорту, які є у депо. Цього року мені виповнилося 55 років, з них 17 — за кермом тролейбуса. Тисячі рейсів та сотні тисяч перевезених пасажирів».
Водій тролейбуса зазначив, що найбільше в роботі любить те, що вона не одноманітна.
«На державній службі все відбувається за графіком: один звіт у середу, інший — у четвер. А робота водія зовсім інша. Кожен день неповторний, адже на дорогах не буває однакових ситуацій. Найбільше мені подобається те, що я допомагаю людям. Нещодавно під час рейсу в салоні випадково вимкнувся кондиціонер. Я цього не помітив, але молода пасажирка чемно звернулася з проханням увімкнути його знову. Звісно, я одразу це зробив. У результаті і вона, і я залишилися задоволені — і спілкуванням, і поїздкою. Хотілося б ще глибше розбиратися в електроніці, адже сучасні «Барвінки» буквально насичені новітніми технологіями».
Зі слів чоловіка, коли розпочалось повномасштабне вторгнення, зрозумів, що допомагати країні може саме на своєму робочому місці.
«Сьогодні водіїв не вистачає, тому працюю понаднормово. Вважаю, що це мій внесок у підтримку економіки та безперебійні перевезення хмельничан. Щомісяця сплачую близько 15 тисяч гривень податків і маю зовсім небагато вихідних. Але через свій вік і стан здоров'я переконаний: зараз найбільшу користь державі можу принести саме тут — за кермом тролейбуса. Поки маю сили — працюю на повну. Якби не війна, мабуть, уже був би на заслуженому відпочинку. Для мене «Електротранс» — це насамперед можливість допомагати людям, гарний колектив і місце, яке за багато років стало справжньою точкою опори в житті».
Василь Тараненко розповів про свою сім'ю та про те, чим любить займатись у вільний від роботи час.
«Мою дружину звати Людмила. Разом ми вже понад 30 років. Виховали трьох доньок: старша стала музиканткою, середня — філологинею, а молодша ще навчається. Уже маємо й онука, який дарує нам багато радості. У вільний час люблю працювати з деревом. Це захоплення передалося мені від дідуся. Власноруч зробив альтанку на дачі та із задоволенням створював різні речі для дому. Ще одна пристрасть — музика. Особливо люблю гурт «ВВ»Український рок-колектив «Воплі Відоплясова», фронтменом якого є Олег Скрипка., творчість якого завжди заряджає гарним настроєм».
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
