Жителька Хмельниччини Надія Поперечна понад 60 років пече булочки з маком на свято Маковія або Медовий Спас, який християни східного обряду святкують сьогодні, 1 серпня. Робить це за сімейним рецептом матері. Раніше, у радянський період, Маковія святкувала у родинному колі, не ходивши до церкви. Після проголошення незалежності України жінка відвідує храм, збираючи букет і кошик на освячення.
Про те, чому за часів СРСР не відвідувала храм, і як наразі готується до свята Надія Поперечна розповіла Суспільне Хмельницький.
За її словами, попри те, що мак не пов'язаний безпосередньо зі святкуванням Першого Спасу, булочки з цією начинкою готує приблизно раз на рік саме для цього дня.
«Так робила моя бабуся, моя мама. Це родинна традиція. Таку ж я запровадила у своїй сім'ї. Разом з доньками ми щороку за день до свята місили тісто, готували макову начинку і робили булочки. Діти виросли, через роботу не завжди приїжджають на Маковія в село, але я продовжую робити, як звикла. Бо подібні традиції для мене — це опора, можна сказати, спосіб розради».
Жінка розповіла, на службу у церкву, крім булочок, іноді у кошик ставить мед.
«Раніше у мого дідуся була пасіка. Він мав декілька вуликів. Тому мед вдома був завжди. Пам'ятаю, коли з однолітками ходили пасти корів на поле, я завжди, коли був сезон, брала молодий мед у скляну пляшечку. У цій пляшці була шкала, і кожний надпивав до певної мірки, щоб усім вистачило. Я майже ніколи з тої пляшки не пила мед, бо в мене вдома був, це я приносила для пастушків, щоб спробували».
За словами Надії Поперечної, крім кошика з булочками і медом, бере у церкву букет.
«Букет роблю з того, що росте на городі, в садку. Тобто не лише квіти, але й м'яту, мелісу, щоб запарювати надалі з них чай. Як є соняшник в полі, кукурудза, теж додаю, щоб було яскраво, пишно. Якихось правил складання букетів для освячення я не знаю, роблю, як відчуваю. Потім, коли букет стає сухим, ніколи не викидаю, виношу його на горище».
Жінка розповіла, до незалежності України майже ніколи не відвідувала церкву.
«Це так сталось через радянський режим. Тоді не було прийнято відвідувати службу. Ми всі жили в цих різних обмеженнях. Молитись мене навчила бабуся. Релігійні свята і традиції ми в родині завжди дотримувались, але не на показ. Мій тато вчителював, викладав історію. Він мусив бути членом комсомольської партії. Одного разу він зайшов у храм, який був на території села, де працював. «Добрі» люди про це доповіли. Його викликали на бесіду, аби поцікавитись, що він там робив. Різне було, тому я рада, що зараз є можливість ходити у церкву, не пояснюючи нікому своїх мотивів«.
Священник та керівник інформаційного відділу Хмельницької єпархії Православної церкви України (ПЦУ) Захарій Залізний розповів, що 1 серпня віряни згадують свято винесення чесних древ животворчого Христа Господнього.
«Свято походить з IX століття. Наприкінці літа в Константинополі після спеки, не маючи теперішніх засобів гігієни, завжди спалахували різні епідемії. І в цей час з імператорської скарбниці Софійського собору (Айя-Софія у Стамбулі) з молитвою брали частинку Христа Господнього. З нею обходили хресним ходом Константинополем. Після цього епідемії припинялися».
За словами Захарія Залізного, також 1 серпня віряни згадують пам'ять мучеників Макавеїв.
«Були сім старозавітних мучеників, які жили приблизно за 100 років до Різдва Христового. Тодішня влада заставляла юдеїв дотримуватись язичництва. Сім мучеників Макавеїв були проти цього. Через те, що вони не підкорялися владі, не порушували Божих законів, не спокушались на принади язичників, жорстоко постраждали».
Священник розповів, на Маковія люди, зазвичай, освячують мак, проте це народна, а не релігійна традиція.
«Традиція освячувати мак, напевно, виникла через спільний корінь зі словом «Макавей», яке перекладається з арамейської на українську — «молот». Тобто між цими речами немає прямого зв'язку».
Захарій Залізний пояснив, Маковія називають Медовим Спасом через те, що у цей період, зазвичай, у пасіках збирають мед.
«За традицією, якщо родить якийсь плід, люди приходять в храм і дякують: "Боже, дякуємо тобі за той мед, дякуємо за ті фрукти". І вони їх освячують, тобто присвячують Богу. Ми маємо розуміти, що нас не рятують ні мед, ні яблука, ні горіхи, що спас — не медовий, не яблучний, не горіховий, хоч так і говорять в народі. Наш спас — це Ісус Христос. Угу. Він є джерело освячення і нашого життя».
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
