Оксана Крутова з Хмельниччини — дружина загиблого воїна Володимира Крутова, сержанта бригади "Помста" Державної прикордонної служби України, мати двох дочок. Тримісячна Міра народилась через місяць після загибелі батька. Старша — п'ятирічна Мілана не знає, що тато загинув.
Про те, як переживає горе втрати та зберігає пам’ять про чоловіка, Оксана розповіла Суспільне Хмельницький.
Володимир Крутов — чоловік Оксани, родом з міста Дружківка Донецької області. Під час широкомасштабної війни його родина переїхала на Львівщину у місто Сокаль. Там його мобілізували. До лав Сил оборони боєць долучився у грудні 2023 року. Пішов служити в Державну прикордонну службу України. Зі слів жінки, Володимир проходив навчання на Хмельниччині, де й познайомився з нею.
"Ми зустрілися на початку січня 2023 року, а за два тижні Володя зробив мені пропозицію. В жовтні цього ж року ми розписалися офіційно. Разом пробули три роки. Ми з чоловіком дуже хотіли донечку. Найбільше, певно, чоловік хотів донечку. Коли дізналися, що донечка буде, в нього щастя не було меж. Він саме був на позиції, і я йому зателефонувала, кажу, що у нас дівчинка буде. І він аж плакав. В мене старша донечка, він їй був, як рідний батько. Замінив рідного батька. Він душі в ній не чув. І казав: "Я хочу донечок, багато".
Оксана розповіла, що під час вагітності бачилась з чоловіком один раз.
"Я їздила до нього в Харків на кілька днів, це був десь п'ятий чи шостий місяць вагітності. Він з нею розмовляв, стукав пальчиками по животику, щоб вона порухалася. Говорив, що дуже чекає, дуже любить. І така прекрасна донечка народилася: чорненька, як чоловік і настільки на нього схожа, майже як дві краплі води. Жаль, що тільки тато, не зміг її побачити".
За словами жінки, дочку назвали Міра, так як тато хотів. Дівчинка народилася майже через місяць після загибелі батька. Володимир Крутов сержант бригади "Помста" Державної прикордонної служби України загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Тамарганівка Харківської області у віці 25 років, захищаючи Україну від російських окупантів. Це сталося 15 лютого 2026 року, а 11 березня цього ж року на світ з’явилась його дочка.
"В той день він зранку виходив з позиції і скинув мені голосове: "Сонечко, ми виїжджаємо". Потім його мамі подзвонили з частини і сказали, що знайшли тіло з дрона. Я тоді кричала і молилася, щоб це був не він. Нехай без ніг, без рук, аби тільки живий. Але, на жаль, дива не сталося. Приїхав заступник командира і повідомив, що мій чоловік загинув. Я не могла довго прийняти, що коханого немає, що він більше ніколи не приїде додому. Зараз мене підтримують командир та побратими Володі, а також рідні".
За словами матері, п'ятирічна річна Мілана досі не знає, що тато загинув, оскільки їй не наважуються сказати. Оксана розповіла, сама росла без тата, і знає що це таке. Чоловік знав це і все робив і для дружини, і для дитини, щоб вона відчувала, що таке батьківська любов.
"Я вдячна Богу, що в мене був такий чоловік. Він є і зараз. Тому що ця біль, вона нікуди не зникне. І ця любов теж нікуди не зникне. Вона буде зі мною все життя. Моя старша донечка, на жаль, не знає ще, що тато загинув. І дуже важко сказати. Вона отак прийде ввечері, ляже коло мене і каже: "Мам, я так хочу до тата, я так скучила за ним". І просто сльози котяться. Тому що не розумієш, як сказати дитині, що тато більше не приїде. Що загинув тато. Це дуже важко. Я не знаю, в мене серце розривається. Я не можу її завести на Алею Слави на кладовище, щоб показати, що тато тут, що він буде завжди з нами".
Жінка розповіла, що чотири місяці живе без коханого. Жінка пригадала, що Володимир був добрим та веселим чоловіком, що два тижні дарував їй квіти, навіть тоді, коли був на позиціях. Кур’єр доставляв великі букети додому. Похований Володимир Крутов на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Ракове у Хмельницькому.
"Я ніколи в житті не могла подумати, що я буду до нього ходити на цвинтар, носити квіти. Раніше він мені носив, присилав, а зараз я до нього ходжу. Це дуже важко, коли ти з дитиною, маленькою, їдеш на цвинтар і показуєш їй, що тут тато. Це дуже важко. У мене навіть були такі думки, що якби не діти, то я б сама підписала контракт і пішла служити. Я розумію, що я не можу цього зробити, тому що в мене двоє діток, які залишилися без тата. Мені треба їм тепер замінити і тата, і маму". .
Оксана за освітою психолог. З її слів, після загибелі чоловіка, вона усвідомила, що має самостійно "підняти на ногиВиростити когось, дати раду в житті." двох дітей.
"Мені б, певно, зараз найбільше хотілося, щоб це все був сон. Просто отак прокинутися і побачити ту саму есемеску зранку: "Сонечко, доброго ранку, все добре". Якби не діти, я не знаю, просто жити б не змогла. Діти для мене – це єдине, що мене тримає. Я розумію, що заради них треба жити. Тому що він би так хотів. Просто хотів би, щоб я жила. У нас колись навіть розмова була і Володя сказав: "Сонечко, якщо зі мною щось станеться, не плач, не ходи, не будь в траурі довго. Тобі треба далі жити. Я хочу, щоб ти жила".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
