19-річний Максим Старостін — наймолодший житель Білогір’я Хмельницької області, який загинув унаслідок російської агресії. Він захоплювався технікою та самостійно створював дрони. Згодом вступив до Київського політехнічного університету імені Ігоря Сікорського та почав розробляти безпілотники для українських військових.
Про це Суспільному розповіла фахівчиня із супроводу ветеранів Оксана Юрчук.
Хлопець ремонтував дрони, тестував їх на передовій та допомагав військовим підрозділам, розповіла його мама Оксана Старостіна. За її словами, 3 червня 2025 року Максим загинув під час російського обстрілу, коли перебував у одній із таких поїздок.
Зі слів матері, свого першого дрона Максим Старостін зібрав, коли навчався в 11 класі. Деталі для нього хлопець купував сам. Складати безпілотник вчився по відео з ютубу. Мати з сином дивились та вивчали інструкції, збирали першу конструкцію.
"Він на той час дуже багато переглядів робив в Ютубі, шукав, як змайструвати дрона, де замовляти. Він розкладав всі ці дротики, пропелери. Я тримала дротики, а він паяв".
Захоплення технікою згодом переросло в улюблену справу. У 2022 році Максим вступив до Київського політехнічного університету імені Ігоря Сікорського. Почав розробляти та ремонтувати дрони для українських військових. Був волонтером. Скільки виготовив дронів для військових — Оксана Старостіна не знає.
"Я, як їздила до нього, то він 24/7 був з хлопцями з передової. Кажу, Макс, треба відпочити, це твій сон. Він каже: мамо, ти знаєш, їм там теж нелегко, дуже тяжко".
Третього червня 2025 року Максим Старостін разом із військовими вирушив у чергову поїздку на Донеччину. Автомобіль, у якому вони їхали, потрапив під російський обстріл. Усі, хто перебував у машині, загинули. 17 червня Максиму мало б виповнитися 20 років.
"Десь о шостій годині я розмовляла з подругою і кажу: Боже, ну так щось серце, хтось як то, знаєте, вийняв його і ріже шматками. І через пів години дзвонить телефон. Кажуть, Макс загинув в Краматорську. Я кажу, ні, це шахраї дзвонять, це неправда".
Усе, що нагадувало про сина, мати вирішила зберегти і вдома, і в місці, яке він любив, де часто бував. Грамоти, нагороди, стяги та 3D-принтер вона передала до місцевого монастиря.
Для друзів Максим був людиною, яка завжди щось вигадувала, не боялася складних задач і до останнього залишалася в постійному русі — між навчанням, проєктами та допомогою військовим, розповів його товариш Тарас Бондар.
"Коли ми роз'їхалися по університетах, могли місяць з ним не говорити, але він до мене дзвонить чи я до нього і ми могли годину проговорити, дві. Він мені показував, чим він займається, але повністю про свої роботи та куди їздив не розповідав".
Оксана Старостіна розповіла, фото сина розміщене на Алеї Слави в рідному селищі — поруч із тими, хто віддав життя за Україну. Також, за її словами, ім’я Максима увійшло до списків проєкту Forbes "30 до 30".
Авторка: Вікторія Мельник.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
