У Хмельницькому геріатричному пансіонаті Це спеціалізована соціально-медична установа для постійного або тимчасового проживання людей похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують стороннього догляду, медичного спостереження, побутового обслуговування та реабілітації. для ветеранів війни і праці близько п’яти років проживає колишня медикиня, хмельничанка Наталія Аксенченко. Вона через хворобу втратила улюблену роботу та пересіла у крісло колісне.
Наталія Аксенченко розповіла Суспільному, в неї працює лише одна рука. Та це не заважає їй займатися декоруванням. За допомогою паперових серветок і лаку Наталя надає предметам друге життя.
"Однією рукою дуже непросто, але я роблю нашим візочникам. І потім велике задоволення, що я змогла, в мене вийшло. Мабуть до 500 робіт зробила. Роздарували всім своїм друзям, знайомим, нашим візочникам, їхнім родичам".
Наталя проживає у Хмельницькому геріатричному пансіонаті для ветеранів війни і праці. До цього 26 років пропрацювала у медицині. Роботу довелося покинути через те, що почались проблеми з ходою.
"Років 15 я на візочку. Сюди потрапила чотири з половиною роки назад. Я просто побачила, що не справляюся сама, мені потрібна була стороння допомога. І я наважилася, зібрала документи і ось я тут".
Окрім декупажу Наталя захоплюється поезією. У пансіонаті, розповіла, щодня писала по два вірші.
"Є чотири поетичних збірочки: "Я душу твою сколихнула", "Осінні мелодії", "Я йду до добра і світла" і четверта — "На крилах любові".
Зі слів жінки, був період, коли свою творчість вона поставила на паузу.
"Вірш "Життя любить, коли його живуть" я написала тут. Півтора року пройшло після смерті сина. Дуже не писалося. А потім я написала ось цей вірш, такий гімн життю, я б сказала".
А ще Наталя Аксенченко є членкинею організації людей, що пересуваються у кріслі колісному, "Світ без бар’єрі". Разом із іншими членами грає у петанкЦе вид спорту, де гравці кидають металеві кулі, стоячи в колі, намагаючись розмістити їх якомога ближче до маленької дерев'яної кулі..
"Було, що ми зібралися, граємо. Незнайома жінка підходить і каже: "Ну ви молодці, не сидите по кімнатах, гарний зелений квітень, а ви граєте".
Як розповіла Наталя, в житті дотримується єдиного правила: як би не було важко — ніколи не здаватися.
"Краще находити щось позитивне, приємне, чим голову посипати попелом. І я стараюсь ніколи не впадати у відчай. В нашій організації візочників "Світ без бар’єрів" всі такі. Ми просто показуємо, що ми звичайні люди, просто такі умови — на візочку. Радість жити, йти далі, бути між людьми, бути потрібною. Тут теж життя. У нас все добре".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
