Галина Кульчицька з Теофіполя, що на Хмельниччині, востаннє чула голос свого сина Олексія у березні 2022 року. Він пішов на війну добровольцем, не сказавши батькам нічого. У квітні 2022 року зник безвісти. Майже три роки жінка шукала сина. Спочатку воїна поховали як "невідомого", далі тіло зберігалося у морзі, а упізнати вдалося за ДНК-експертизоюДНК-експертиза — це високоточний метод молекулярно-генетичного аналізу, що визначає унікальність послідовності нуклеотидів людини для встановлення спорідненості (батьківства), ідентифікації особи або виявлення спадкових ризиків. Вона має точність понад 99,9% і використовується в криміналістиці, судах (аліменти, спадщина) та приватних тестах, часто використовуючи буккальний епітелій (слина)..
Шлях до встановлення особи загиблого воїна Галина Кульчицька розповіла Суспільне Хмельницький.
"Останній дзвінок я почула 31 березня: "У мене все добре". Останній голос, що чула своєї дитини тоді".
Галина Кульчицька — мати пʼятьох дітей. Олексій був четвертою дитиною. Востаннє спілкувалась із ним у березні 2022 року, пригадала жінка.
"Я дзвонила. Весь час дзвонила. Ми дізналися, що він служив у 25-тій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Всі були дані: військова частина А1126, населений пункт Бражківка Харківської області, Ізюмський район. Там мій син був на позиції. Зник 2 квітня 2022 року. Прийшло сповіщення чоловікові. Потім він поїхав у нашу центральну районну лікарню, у поліцію, здав ДНК. І так почалися пошуки".
За півроку після зникнення сина Галина також здала ДНК. Згодом вони дізналися, що спочатку тіло сина поховали як "невідомого воїна"Поховання загиблих як «невідомих воїнів» — трагічна реальність війни, зумовлена значними пошкодженнями тіл, відсутністю документів або затримками з ДНК-ідентифікацією. Часто після експертиз рідні знаходять збіги, здійснюють ексгумацію та перепоховання. на цвинтарі у Дніпровському Краснопіллі. З березня 2023 року, після ексгумації Ексгумація — це процедура вилучення трупа (останків) із місця поховання для огляду, судово-медичної експертизи, ідентифікації або перепоховання. Вона здійснюється на підставі постанови прокурора (кримінальна справа) або дозволу місцевої влади (цивільна процедура). Процес вимагає дотримання санітарно-гігієнічних норм, залучення фахівців та часто — ритуальних служб. Приклади включають помилкові поховання замість полонених або поховання на меморіалах., воно зберігалося у морзі Харкова, розповіла Галина.
"Нам в морзі показали речі, які збереглися. Але з мого сина не було нічого. Тільки мене одне бентежило, що там були такі шкарпетки — гетри довгі. І лікарі сказали, що це з-за кордону. Я як глянула, а я такі висилала своєму сину. І в мене завжди ця думка була: "Люди, напевне він, напевне він".
У вересні 2024 року по одному із тіл загиблого захисника відбувся збіг по ДНК батька, у січні 2025 року було підтвердження по ДНК тесту обох батьків, пригадала Галина Кульчицька.
"Я так плакала, я так кричала біля хати, що є збіг по татові, і вже є збіг мій. 31 січня мені телефонували, що є збіг з вами, 99,9%. Це ваша дитина".
Галина Кульчицька розповіла, що весь час боялась поховати не свою дитину, але абсолютний збіг по тесту ДНК відкинув сумніви. У будинку Кульчицьких в Теофіполі досі зберігається "Альошкіна кімната".
"Сюди йдемо до Альошки. Всі йдуть одразу сюди, до Альошки. Це його кімната. І тоді, як хоронили, то привезли труну. І ми теж нікуди, а тільки сюди зайшли. Прощалися з ним, плакали. Та все одно — і до нині чекаю, сподіваюся, можливо, моя дитина десь знайдеться. Серце матері".
Поховали 31-річного воїна Олексія Кульчицького 7 лютого 2025 року — через два роки та 10 місяців після загибелі.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
