Підземелля, збудоване у 1750 році, нині виконує функцію укриття в Ізяславі на Хмельниччині. Під час повітряних тривог туди спускаються учні одного з навчальних закладів.
Про історію та особливості підземель Суспільному Хмельницький ексклюзивно розповів завідувач історично-краєзнавчого музею Віктор Кучерук.
Показав одну із відомих пам'яток архітектури у Ізяславі, пояснив Віктор Кучерук: "Ексклюзивно для Суспільне Хмельницький ми зараз спустимося в підземелля, які знаходяться під будівлею костелу Святого Йосипа і приміщеннями колишнього монастиря отців лазаретівЛазарет – це невеликий лікувальний заклад, який переважно знаходився при військовій частині для стаціонарного лікування хворих і поранених військовослужбовців або застаріла назва лікарні/шпиталю при різних установах. Історично, це також були карантинні станції для подорожніх, що запобігало поширенню інфекційних захворювань, звідси походить і назва від біблійного Лазаря.. Сьогодні потрапити до підземель можна з трьох точок".
Спустилися під землю збоку укриття одного з навчальних закладів міста. Воно знаходиться на мінус першому поверсі, розповів Віктор Кучерук.
"Зараз ми з вами знаходимось в одній із найнижчих точок міста Ізяслава, куди може потрапити людина. І ця точка створена руками людей. Рукотворна. На мінус другому поверсі товщина стін близько двох метрів. Врахувати, що над нами ще одне підземелля, теж з кам'яними склепіннями. І ще в додаток три поверхи зовні".
Завдяки вимурованим склепінням, пояснив Віктор Кучерук, підземелля — дуже міцне та може стояти ще багато років: "Цікавість цього фундаменту ще полягає в тому, що це надзвичайно великі кам’яні блоки. Частково вапнякові, частково — пісковикові. І слід відзначити, що в самому місті Ізяслав таких покладів немає. Це все було привезено. Найближчі поклади – це було близько 20-30 кілометрів від Ізяслава".
Віктор Кучерук розповів, перевозити таке велике каміння у 1750 році було неабияк затратно. Та князь Павло Карл Сангушко не шкодував грошей на будівництво свого придворного монастиря.
"Стіни та фундамент – це все робилося не за один день, не за один місяць і навіть не за один рік. Тому що розчин – це був вапняк. Використовували яйця. Ніякого цементу, не було ніякого залізобетону не застосовували тоді. І коли перші камінці лягли в основу фундаменту, то він мав вистоятися", — пояснив завідувач.
Архітектор Паоло Антоніо Фонтана, пригадав Віктор Кучерук, закладав перший камінь цього будівництва. Ходив цими ж сходами, ступав на цю ж підлогу. Зараз цією підлогою на мінус першому поверсі ходять діти під час повітряної тривоги.
"Висота самого приміщення не є такою великою, як на інших. Але вона цікава тим, що в ній збереглася цікава підлога, яка викладена з цегли. Таким чином ми заглибилися в історію не тільки в переносному значенні цього слова, а й в прямому. Долучилися то тих перших точок, звідки почалося будівництво нового Ізяслава", — розповів Віктор Кучерук.
Авторка: Оксана Снігур.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
