В Хмельницькому обласному художньому музеї триває виставка картин ветерана ЗСУ Володимира Симанишина з Тернополя. Він втратив на війні кисті обох рук та почав малювати. До поранення ветеран цим не займався. Малювання дало йому змогу висловити біль та віднайти шлях відновлення.
Про це Володимир Симанишин розповів Суспільне Хмельницький.
"Ці картини, ця виставка — це не тільки про мене. Це про кожного воїна, бійця, які зараз воюють, захищають нашу країну. Про той біль, який відчуває кожен захисник, кожна сім’я, кожен поранений, який зараз перебуває в шпиталі".
Військовослужбовець розповів, за освітою — будівельник, ніколи не мріяв стати художником. На момент повномасштабного вторгнення був у Польщі, але повернувся в Україну і приєднався до ЗСУ. Воював на Бахмутському та Луганському напрямках. Поранення обох рук отримав під Часовим Яром. Це призвело до ампутації кистей.
"Втратив руки. А що я буду робити далі? Чим я буду займатися? В середині, скажімо так, постійно думав про це і намагався якось знаходити для себе відповіді на питання. Виставка – це була одна з відповідей на ті питання, які виникали".
Директорка обласного художнього музею Ольга Долінська зазначила, що виставка триває в межах проєкту "Від бою до полотна", започаткованого художнім музеєм та громадською організацією "Соціально-мистецький центр "ОГО". В експозиції представлено 40 картин бійця.
"Через мистецтво ми можемо набагато більше, ніж думаємо. Мистецтво підтримує, лікує. Воно здатне надати ті сили, які ведуть далі по життю. Ця виставка — це найбільш промовистий крок".
Мати Володимира Симанишина Надія розповіла, що він народився у Борщеві Тернопільської області, третій син в родині. Вона спонукала його долучитися до арт-терапії, яку проводили волонтери під час лікування у госпіталі.
"Я просила: "Володя, ну давай підемо". Він відповідав: "Ні! Категорично ні". Я розуміла, що він не може, бо в нього немає рук. "Володя, ну спробуємо", — я його переконала. І вони йому прив'язали просту гумку і засунули пензлик. І він почав малювати. Хлопці малювали фломастерами, а він — пензликом".
Валентина, яка прийшла відвідати виставку, розповіла, що її син воює сьомий рік: спочатку під час АТО і третій рік під час повномасштабного вторгнення.
"А як ця людина працювала без рук? Це взагалі не можливо. Але ми сильні, ми — українці. Наші хлопці переможуть обов’язково. Бо без рук люди що творять?! І цим все сказано, ми сильні".
За словами Володимир Симанишина, наразі він пише картини, водить авто, самостійно займається побутовими справами, навчається на капелана і допомагає ветеранам з інвалідністю повірити в себе і повернутися до життя.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
