У Хмельницькому у Свято-Георгіївському храмі прощалися із загиблими воїнами Іваном Карпалюком 1993 року народження та з Костянтином Кобеляцьким 1995 року народження. Сім’я Костянтина вимушені переселенці з Високопілля Херсонської області.
Про це Суспільне Хмельницький розповів рідний брат загиблого Олексій.
Зі слів двоюрідної сестри героя Ірини, Іван Карпалюк вважався безвісти зниклим рік і чотири місяці.
"У мами день народження мало бути 26 квітня, а 24-го він подзвонив і сказав: "Я йду на завдання". І все…"
Сестра Наталя пригадала, що він був наймолодшим у родині та завжди жартував.
"На рибалку ми ходили ще малими — було весело, і ніхто навіть уявити не міг, що таке станеться".
Подруга та сусідка Лариса розповіла, що Іван завжди поспішав додому до батьків, мав багато знайомих. З її слів, отримав повістку в один день зі своїм другом.
"Під час війни так сталося, що призвали двох друзів — Вову та Ваню. Вову, на жаль, ми поховали того року навесні. А в серпні цього року дізналися, що й Ваня загинув. Двоє друзів, дружили-дружили, і тепер нікого не залишилося".
Жінка зазначила, що Іван Карпалюк був не одруженим. У героя залишилися батьки та старший брат.
У тому ж храмі прощалися із ще одним загиблим захисником Костянтином Кобеляцьким.
За словами молодшого брата Олексія, Костянтину довелося пережити полон у російських тюрмах у місті Херсон на початку повномасштабного вторгнення через його проукраїнську позицію. Там він зазнав нелюдських катувань, голоду та знущань. Через півмісяця після повернення він одразу вступив до Збройних Сил України.
"Він просто приїхав, побачив ситуацію в Україні з нашого боку. В Росії він не мав доступу до достовірної інформації. Тоді він сказав, що так не має бути, що йому не місце в цивільному житті — він має захищати нас, захищати країну, як кожна смілива людина, яка вважає себе чоловіком".
Брат пригадав, що до війни Костянтин працював кухарем, у дитинстві займався вокальним співом. На початку 2024 року служив на Запорізькому напрямку у 128 гірсько-штурмовій бригаді.
"Як військовий він був одним із кращих. Усі його побратими добре його знали — він був одним із найкращих командирів відділення і завжди першим вступав у будь-який бій".
У Костянтина Кобеляцького залишився семирічний син, батьки, двоє рідних братів та сестра. Обох героїв поховали на Алеї Слави у Хмельницькому мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
