Сьогодні, 10 липня, у Хмельницькому попрощалися із двома воїнами. Володимир Гончарук загинув на Покровському напрямку, а Володимир Мниця, отримавши важкі поранення на цьому ж напрямку, помер у шпиталі.
Про це Суспільне Хмельницький розповіли рідні, побратими, знайомі.
Любов Ляшкевич, яка мешкала поруч із Володимиром Гончаруком, розповіла, що знала його з дитинства.
"Разом росли через кілька хат, він був такий добрий, завжди чуйний. Всією вулицею збиралися, бігали", — згадує Любов.
Колега захисника Руслан Бузиль розповів, що до повномасштабного вторгнення Володимир працював у Райковецькій виправній колонії начальником чергової варти відділу охорони.
"У 2020 році він звільнився з установи, вийшов на пенсію, бо мав 25 років календарної вислуги. З початку повномасштабного вторгнення став на захист нашої Батьківщини", — пригадав Руслан.
Побратим із позивним "Апіс" розповів, що познайомився з Володимиром Гончаруком у 2023 році. Служили разом у новосформованій 117 окремій важкій механізованій бригаді.
"Я командир гранатометного взводу, він був у мене сержантом, командиром відділення. Це надзвичайно смілива людина, відверта, чесна. За ним люди завжди йшли вперед", — згадав побратим "Апіс".
За його словами, згодом вони з Володимиром перейшли в мінометну батарею: "Він був командиром відділення в мінометній батареї. Новий колектив, але він так само влився в нього. Він був людиною не молодою, але завжди казав, що все повинно триматися на таких, як він".
"Апіс" розповів, Володимиру Гончаруку був 51 рік. Загинув воїн на Покровському напрямку. У військового залишилися мати, дружина та донька: "Він своїм тілом прикрив інших людей, і його розрахунок вижив".
Сусід українського захисника Володимира Мниці Василь Святий розповів, йому було 45 років. Народився та жив у Хмельницькому: "В мирному житті він працював на місцевому підприємстві. Був чуйною людиною".
Дядько був доброю та щирою людиною, пригадав племінник Володимира Мниці Микита: "Коли я ще був маленький, зі мною грався. Він дуже сильно любив всіх дітей: своїх, чужих".
Племінник розповів, що на фронті Володимир служив близько двох років, воював у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Пів року тому отримав тяжкі поранення на Покровському напрямку. Відтоді боровся за життя.
"Він був і штурмовиком, і піхотинцем. Їхали на "Hummer" через поле. З двох сторін два дрони прилетіли, що аж туриль від "Hummer" провалилася в середину", — розповів Микита.
За його словами, у Володимира Мниці залишилася донька, мати та дружина.
Поховали обох захисників на Алеї Слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове у Хмельницькому.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
