Повернулася на малу Батьківщину через війну після 60 років життя на Донеччині хмельничанка Тамара Рукас. Жінку евакуювали з Покровська в січні 2025. Тепер живе з сестрою Тетяною.
Про це Суспільне Хмельницький розповіли сестри Тамара Рукас та Тетяна Лавринюк.
Тетяна Лавринюк просила переїхати сестру з Покровська, що на Донеччині, до неї на Хмельниччину, де народилися і разом жили до студентських років. Коли писала звернення, пригадала, що з сестрою вже не було зв’язку.
"Мене тоді охопив такий сильний страх, я не знала, як їй допомогти, але розуміла, що маю це зробити. Я звернулася до Бога і сказала: "Боже, я не знаю, що робити, але її треба врятувати, підкажи мені". І Бог почув — послав людей, які порадили записати відеозвернення, щоб вона погодилася виїхати".
Тетяна Лавринюк зазначила, що зраділа, коли сестра погодилася їхати.
"Перше, що спало мені на думку: "Слава Богу, вона жива". Друге: "Слава Богу, що погодилася виїхати". А третє відчуття було неусвідомленим — мене пронизував такий тремтливий страх, поки вона не приїхала, і ще десь два тижні після того душа не знаходила спокою, бо я не розуміла, що з нами відбувається".
Тамара Рукас розповіла, що виїхала з Покровська, де прожила 60 років, в січні 2025.
"У найкритичніший момент там неможливо було залишатися – не було ні світла, ні мобільного зв’язку, вікна були вибиті, а надворі стояв мороз".
Тетяна Лавринюк наголосила, рада, що сестра в безпеці.
"Вона лякається від будь-якого шуму: якщо проїде трактор — їй здається, що це танк, а коли десь у далині чути поїзд, вона думає, що це артилерійські обстріли, але мовчить".
Із сестрами працює мультидисциплінарна команда благодійного фонду "Карітас-Хмельницький", зокрема психологиня Вікторія Боднарчук.
"Усі релаксаційні вправи ідуть у хід для того, щоб розслабити людину і надати впевненості до життя. Також відновлення емоційного ресурсу, життєвого ресурсу".
Живуть сестри вдвох, обов’язки, розповіли, розподіляють порівну.
"Ми це відчуваємо так: Таня поїхала в місто за покупками, а я тим часом готую обід і чекаю її. Якщо ж я кудись виходжу, то вона чекає мене і теж вже приготувала щось смачне. У нас все відбувається якось дуже гармонійно".
Тетяна Лавринюк після навчання залишилася на Хмельниччині, працювала в дитячому садку. Тамара Рукас — за направленням — на Донеччині була хоровим диригентом і викладачкою музики, співала в церковному хорі.
"Вона живе з надією, що війна от-от закінчиться – завтра чи післязавтра. Навіть коробки не розпаковує, бо хоче повернутися у Покровськ, додому. Хоч у мене їй добре, її квартира там згоріла, але все одно вона мріє про дім. А поки ми підтримуємо одна одну, як можемо".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
