Сьогодні, 2 червня, у Свято-Георгіївському храмі Хмельницького попрощалися з 38-річним загиблим героєм Віталієм Мельником. Чоловік родом з села Давидківці Хмельницького району. Він воював на Покровському напрямку. З листопада минулого року вважався зниклим безвісти.
Про це Суспільному розповів його колега Володимир Шваєнко.
Прийшла до храму попрощатися з полеглим воїном його вчителька математики Надія Волченюк. Жінка згадує, Віталій у шкільні роки був хорошою, світлою та товариською дитиною.
"Він сидів на першому ряду біля вікна, з Віталієм Ковалем за одною партою. Завжди спокійний, тихий, старанний, завжди уважно слухав. Математику він любив, старався. Ніхто з вчителів в школі на нього ніколи не пожалівся. Він був дуже доброю дитиною. Дуже добра була в нього сім’я", — розповіла Надія Волчелюк.
Олександр Йорданов два роки працював з Віталієм на одному підприємстві. За його словама, його загиблий колега до мобілізації був водієм.
"Віталій сина любив. Робота в нього цікава була. Ми займалися дорогами. Він працював на спецавтомобілях. Воду возив, під спецтехніку, заправляв їх", — розповів Олександр Йорданов.
Прийшов попрощатися з військовим директор комунального підприємства з ремонту й експлуатації доріг Володимир Шваєнко. Він розповів, Віталій впродовж 15 років працював водієм на різних автомобілях і був хорошим працвником.
"Сідав від маленького "ЗІЛа" до найбільших вантажівок великовагових. Взагалі безвідмовний був. Завжди виконував свої обов’язки", — розповів Володимир Шваєнко.
За словами Володимира Шваєнка, Віталія Мельника мобілізували на початку 2024 року. Чоловік воював у складі 77 окремої Наддніпрянської аеромобільної бригади. Його вважали зниклим безвісти з 16 листопада 2024 року. Його останнє боєве завдання було на Покровському напрямку.
У Віталія Мельника залишилися дружина, неповнолітній син, сестра та батько.
Поховали воїна на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове в Хмельницькому.
