Раніше – журналістка і телеведуча, нині – військовослужбовиця. Ганна Макосевська, офіцерка відділення по роботі з персоналом Херсонського прикордонного загону, розказала Суспільному, чому вирішила змінити професію і як це вплинуло на її життя.
У юності – говорить Ганна Макосевська - вона мріяла про акторську кар'єру. Відкриту та комунікабельну дівчину помітили. Так вона потрапила до ранкової програми телекомпанії "Скіфія", де пропрацювала більше десяти років:
"Ранкові ефіри я і досі згадую. Тому що це неймовірні емоції і з часом забуваєш ті моменти, коли треба вставати о третій-четвертій ранку, коли гості не приходили, коли щось не виходило,були технічні накладки. Все це забувається і ти починаєш згадувати лише хороше, лише те, зі скількома людьми ти познайомилася. І звичайно, я сумую за ранковою програмою. Десь цього адреналіну не вистачає ранкового. Звичайно тут геть інший адреналін на службі".
Саме робота на телебаченні у певний час змінила світогляд – говорить Ганна. І дівчина вирішила піти на військову службу:
"Приходили люди до нас в прямі ефіри ті, які були дуже патріотичними, ті, які були військовими справжніми, брали участь в бойових діях. І вони розказували якою є Україна з їхньої точки зору, що вони бачили, що вони пережили. І звичайно серце розривалося. Коли ти сидиш у прямому ефірі, ти не можеш собі дозволити проявити ті емоції, які ти відчуваєш. Ти маєш пам'ятати, що ти телеведуча і тримати себе в руках. А тоді воно настільки вражало і залишалося на півсвідомості. Хто мене насправді знає, він знає, що я сюди не заради грошей прийшла. Я сюди прийшла через свої патріотичні погляди і переконання. І я ще згадую своо дідуся звичайно, який в роки Другої світової війни був льотчиком - це ще йому така данина. Іноді так собі думаю, мабуть дідусь дивиться на мене з неба і пишається мною".
Два роки і чотири місяці Ганна Макосевська є офіцеркою відділення по роботі з персоналом Херсонського прикордонного загону. Майже щодня дівчина перед роботою заходить до каплички, розташованої на території загону:
"Кожного дня тяжко. Тут немає такого, що затишшя і тобі легше. Постійно щось відбувається на адмінмежі, в підрозділах, в управлінні. І ти маєш відповідно реагувати на зміни цієї обстановки. Ти маєш інформувати персонал. От зараз я у відділі персоналу проходжу службу. То я маю тримати руку на пульсі".
Стала більш серйозною, допитливою - так характеризує себе Ганна нинішню. За підборами і сукнею, каже - не сумує:
"Мені подобається форма і те, що кажуть там – чи не сумуєш ти за підборами . Ні в якому разі не сумую. Нещодавно я йшла на службу і думала про те, наскільки класні берці . їм ніщо не страшне – ані грязюка, ані пилюка, ані дощ. Ти йдеш, у тебе нога в комфорті. Тобі все одно чи заасфальтована дорога, ти знаєш, що можеш їх протерти. Мені форма дуже подобається".
А ще Ганна Макосевська на новій роботі знайшла свою долю – чоловіка і друга:
"8-го листопада 2017-го року ми тут складали разом з ним присягу і познайомилися. Минули роки, мабуть місяці. І спілкування більш дружнє стало. А потім виникло кохання. Я заміжня і мій чоловік теж прикордонник".
Ганна водить екскурсії Херсонським прикордонним загоном. Саме тому колега Василь Касюн вважає її візитівкою підрозділу:
"Ганна Михалівна дуже приємна особистість. Я би сказав яскрава особистість. Тому кожна зустріч із якоюсь делегацією, з якоюсь групою, що приїзжає не обходиться без Ганни Михалівни".
Загалом у Херсонському прикордонному загоні, говорить помічник начальника та начальник пресслужби Іван Шевцов, більше ста жінок:
"У нас військовослужбовці жінки виконують такі самі обов'язки як і чоловіки. Взагалі якщо говорити з досвіду жінки в деяких спеціальностях проявляють себе краще аніж чоловіки".
Жінкам прикордонного загону чоловіки-колеги підготували подарунки та святковий концерт. Отримала вітання і Ганна Макосевська:
"Не зважаючи на те, що 8-е березня - жіночий день, та ми жінки знаємо, що ми насправді справжні бійці. Але ми про це забуваємо і ми стаємо ніжними, жіночними. Отримуємо компліменти, подарунки, увагу, квіти. Нехай все це буде в нашому житті не лише 8-го березня або напередодні, а кожного дня, тому що ми особливі".
Оксана Страмнова, Владислав Купрєєв.
